Микулинці
Українська[ред.]
Морфосинтаксичні ознаки[ред.]
відмінок | однина | множина |
---|---|---|
Н. | — | Мику́линці |
Р. | — | Мику́линців |
Д. | — | Мику́линцям |
З. | — | Мику́линців |
Ор. | — | Мику́линцями |
М. | — | на/у Мику́линцях |
Кл. | — | Мику́линці |
Ми·ку́·лин·ці
Іменник, неістота, чоловічий рід, II відміна (тип відмінювання мн. <ч 5*a> за класифікацією А. А. Залізняка); форми однини не використовуються.
Корінь: -микул-; суфікси: -ин-ц-; закінчення: -і
Значення[ред.]
- геогр. назва кількох населених пунктів в Україні ◆ Микулинці мають майже стандартний набір архітектурних пам'яток центрально-європейського міста: замок, костел, палац, старовинний цвинтар.
Синоніми[ред.]
- -
Антоніми[ред.]
- -
Гіпероніми[ред.]
Гіпоніми[ред.]
- -
Усталені словосполучення, фразеологізми[ред.]
Споріднені слова[ред.]
- зменш.-пестливі форми:
- іменники:
- прикметники:
- дієслова:
- прислівники:
Етимологія[ред.]
За однією з версій, назва селища походить від імені його засновника — воєводи князя Василька Микули. Згідно з іншою, — від давньої церкви святого Миколая, яку збудували тут монахи.
Переклад[ред.]
Список перекладів | |
|