Україна

Матеріал з Вікісловника
Перейти до: навігація, пошук
Гляньте Україна у Вікіпедії, вільній енциклопедії.

Українська[ред.]

Морфологічні та синтаксичні властивості[ред.]

відм. однина множина
Н. Украї́на Украї́ни
Р. Украї́ни Украї́н
Д. Украї́ні Украї́нам
З. Украї́ну Украї́ни
О. Украї́ною Украї́нами
М. Украї́ні Украї́нах
К. Украї́но* Украї́ни*

У-кра-ї́-на

Іменник жіночого роду, відмінювання 1a.


Префікс: У-; корінь: -край-; суфікс: -ин-; закінчення:

Вимова[ред.]

МФА: [ukrɑˈjɪnɑ]

Семантичні властивості[ред.]

Значення[ред.]

  1. геогр. країна в Центрально-Схiдній Європі, межує з Росією, Білоруссю, Польщею, Словаччиною, Угорщиною, Румунією та Молдовою. Через море межує ще й з Болгарією, Туреччиною та Грузією.

Синоніми[ред.]

  1. Русь
  2. Україна-Русь
  3. Русь-Україна
  4. Київська Русь
  5. Давня Русь
  6. Рутенія

Антоніми[ред.]

Гіпероніми[ред.]

  1. країна
  2. україна

Гіпоніми[ред.]

Усталені словосполучення, фразеологізми[ред.]

Споріднені слова[ред.]

Етимологія[ред.]

Від укр. укра́ї́на «країна, край; [околиця, окраїнна місцевість Нед, О]», укра́їна (заст.) «територія уздовж меж держави біля її краю», [украйе́на] «околиця, окраїнна місцевість» О, [украйінець, окрайінець] «тс.» тж, [украї́нец, частіше мн. украї́нци] «жителі степової частини України; степовики» Л, україніза́ція, україні́зм, украї́ніка, україні́ст, україні́стика, [украї́нник] «прикордонний мешканець» Куз, [украї́нство] «властивість і діяльність українця в національному розумінні», [украї́нщина] «українська мова і література»; — рос. Украи́на, украи́нец, украи́нский, біл. Украі́на «Україна; [місцевість за межами Білорусі, куди їздять на заробітки]», [украі́на] «країна, яка лежить на межі або за межами батьківщини чи області» (Носович), украі́нец, украі́нскі, др. оукраина «прикордонна місцевість», пол. Ukraina [ukraina] «прикордонний край; окраїна; далекі краї; край світу», Ukrainec, ukraiński, чес. Ukraina, Ukrajinec, ukrajinský, слц. Ukrajina, вл. Wukrajina, болг. Укра́йна, мак. Украина, схв. Украји́нац, украјински, слн. Ukrajína; — похідне утворення від край. — Фасмер IV 156—157. — Див. ще край. Етимологічний словник української мови: У 7 т. / Редкол. О. С. Мельничук (голов. ред.) та ін. — К.: Наук. думка, 1983. — ISBN 966-00-0816-3. Т. 6: У — Я / Уклад.: Р. В. Болдирєв та ін. — 2006. — 568 с. ISBN 978-966-00-0197-8.

Переклад[ред.]