абсолют

Матеріал з Вікісловника

Українська
[ред.]

Морфосинтаксичні ознаки[ред.]

відмінок однина множина
Н. абсолю́т абсолю́ти
Р. абсолю́ту абсолю́тів
Д. абсолю́тові
абсолю́ту
абсолю́там
З. абсолю́т абсолю́ти
Ор. абсолю́том абсолю́тами
М. на/у абсолю́ту на/у абсолю́тах
Кл. абсолю́ту* абсолю́ти*

аб-со-лю́т

Іменник, неістота, чоловічий рід, II відміна (тип відмінювання 1a за класифікацією А. А. Залізняка).

Корінь: -абсолют-.

Вимова[ред.]

  • МФА : [ɐbsoˈlʲut] (одн.), [ɐbsoˈlʲute] (мн.)

Семантичні властивості[ред.]

Значення[ред.]

  1. в ідеалістичній філософії: вічна, незмінна, нескінченна першооснова Всесвіту (дух, ідея); у релігії: бог ◆ немає прикладів застосування.
  2. що-небудь самодостатнє, безвідносне, нічим не обумовлене. [≈ 1][≠ 1][▲ 1][▼ 1] ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).

Синоніми

  1. ?

Антоніми

  1. ?

Гіпероніми

  1. ?

Гіпоніми

  1. ?

Холоніми[ред.]

Мероніми[ред.]

Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми[ред.]

Колокації[ред.]

Прислів'я та приказки[ред.]

Споріднені слова[ред.]

Найтісніша спорідненість


Етимологія[ред.]

Від абсолю́т, абсолю́тний, абсолютизува́ти, ст. абсолютъ «самодержець, необмежений монарх» (XVIII ст.), nop. нове абсолюти́зм «необмежена монархія»;—рос. болг. абсолю́т, білор. абсалю́т, пол. absolut, чеськ. absolutní, словац. absolútum, в.-луж. absolutny, мак. апсолутен, сербохорв. апсо̀л̄ут, словен. absolut(um); — запозичення з латинської мови; лат. absolutus «викінчений, довершений, необмежений» пов'язане з дієсловом absolvo «звільняю, завершую», утвореного з префікса ab- і дієслова solvo «відв'язую, звільняю, піднімаю», що є результатом видозміни давнішого *se-luo, утвореного з основи sě- (sēd) «без», генетично пов'язаного з основою зворотного займенника *se-, *sue-, укр. -ся, свій, і дієслова лат. luo «розв'язую, звільняю, відпускаю», спорідненого з д.-грец. λύω «тс.», дінд. lunā́ti «ріже, відрізує», укр. ла́ва нове значення «абсолютна ідея, істинне саме по собі, цілковитий, довершений» з'явилось у нім. absolut, звідки прийшло в українську мову через російську.— СІС 9; Шанский ЭСРЯ І 1, 19—21; Walde—Hofm. I 2, 834, II 506—507, 557.Див. ще абажу́р, ла́ва, свій, себе́.


Переклад[ред.]

Список перекладів
Список перекладів

Джерела[ред.]

Кримськотатарська
[ред.]

Морфосинтаксичні ознаки[ред.]

Іменник.

Помилка Lua у package.lua у рядку 80: module 'Module:морфо/data/crh' not found.

Вимова[ред.]

МФА: []

Семантичні властивості[ред.]

Значення[ред.]

  1. [≈ 1][≠ 1][▲ 1][▼ 1] ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).

Синоніми

  1. ?

Антоніми

  1. ?

Гіпероніми

  1. ?

Гіпоніми

  1. ?

Холоніми[ред.]

Мероніми[ред.]

Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми[ред.]

Колокації[ред.]

Прислів'я та приказки[ред.]

Споріднені слова[ред.]

Найтісніша спорідненість

Етимологія[ред.]

Від ??

Джерела[ред.]

Російська
[ред.]

Морфосинтаксичні ознаки[ред.]

відмінок одн. мн.
Н. абсолю́т абсолю́ты
Р. абсолю́та абсолю́тов
Д. абсолю́ту абсолю́там
З. абсолю́т абсолю́ты
О. абсолю́том абсолю́тами
П. абсолю́те абсолю́тах

аб-со-лю́т

Іменник, неістота, чоловічий рід (тип відмінювання 1a за класифікацією А. А. Залізняка).

Корінь: -абсолют-.

Вимова[ред.]

Семантичні властивості[ред.]

Значення[ред.]

  1. абсолют (аналог укр. слову). [≈ 1][≠ 1][▲ 1][▼ 1] ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).

Синоніми

  1. ?

Антоніми

  1. ?

Гіпероніми

  1. ?

Гіпоніми

  1. ?

Холоніми[ред.]

Мероніми[ред.]

Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми[ред.]

Колокації[ред.]

Прислів'я та приказки[ред.]

Споріднені слова[ред.]

Найтісніша спорідненість

Етимологія[ред.]

Від абсолю́т, абсолю́тний, абсолютизува́ти, ст. абсолютъ «самодержець, необмежений монарх» (XVIII ст.), nop. нове абсолюти́зм «необмежена монархія»;—рос. болг. абсолю́т, білор. абсалю́т, пол. absolut, чеськ. absolutní, словац. absolútum, в.-луж. absolutny, мак. апсолутен, сербохорв. апсо̀л̄ут, словен. absolut(um); — запозичення з латинської мови; лат. absolutus «викінчений, довершений, необмежений» пов'язане з дієсловом absolvo «звільняю, завершую», утвореного з префікса ab- і дієслова solvo «відв'язую, звільняю, піднімаю», що є результатом видозміни давнішого *se-luo, утвореного з основи sě- (sēd) «без», генетично пов'язаного з основою зворотного займенника *se-, *sue-, укр. -ся, свій, і дієслова лат. luo «розв'язую, звільняю, відпускаю», спорідненого з д.-грец. λύω «тс.», дінд. lunā́ti «ріже, відрізує», укр. ла́ва нове значення «абсолютна ідея, істинне саме по собі, цілковитий, довершений» з'явилось у нім. absolut, звідки прийшло в українську мову через російську.— СІС 9; Шанский ЭСРЯ І 1, 19—21; Walde—Hofm. I 2, 834, II 506—507, 557.Див. ще абажу́р, ла́ва, свій, себе́.


Джерела[ред.]