акцент

Матеріал з Вікісловника
У Вікіпедії є стаття

Українська
[ред.]

Морфологічні та синтаксичні властивості[ред.]

відмінок однина множина
Н. акце́нт акце́нти
Р. акце́нту акце́нтів
Д. акце́нтові
акце́нту
акце́нтам
З. акце́нт акце́нти
Ор. акце́нтом акце́нтами
М. на/у акце́нту на/у акце́нтах
Кл. акце́нту* акце́нти*

ак-це́нт

Іменник, неістота, чоловічий рід, II відміна (тип відмінювання 1a за класифікацією А. А. Залізняка).

Корінь: -акцент-.

Вимова[ред.]

Семантичні властивості[ред.]

Значення[ред.]

  1. своєрідний характер вимови, властивий тій або іншій мові (діалектові), особі ◆ В крамниці було повно люду; високі й кремезні руснаки гомоніли прудко, з особливим акцентом. Михайло Коцюбинський
  2. лінгв. наголос у слові ◆ немає прикладів застосування.
  3. знак ('), яким цей наголос позначається на письмі ◆ немає прикладів застосування.
  4. муз. ритмічний наголос ◆ немає прикладів застосування.
  5. перен. особлива увага до чого-небудь підкреслення ◆ немає прикладів застосування.

Синоніми[ред.]

Антоніми[ред.]

Гіпероніми[ред.]

Гіпоніми[ред.]

Усталені словосполучення, фразеологізми[ред.]

Споріднені слова[ред.]

Найтісніша спорідненість

Етимологія[ред.]

Від ??

Переклад[ред.]

своєрідний характер вимови, властивий тій або іншій мові (діалектові), особі
наголос у слові
знак ('), яким цей наголос позначається на письмі
ритмічний наголос
особлива увага до чого-небудь, підкреслення

Джерела[ред.]

Болгарська
[ред.]

Морфологічні та синтаксичні властивості[ред.]

Іменник. Корінь: --.

Вимова[ред.]

Семантичні властивості[ред.]

Значення[ред.]

  1. акцент (аналог укр. слову). ◆ немає прикладів застосування.

Синоніми[ред.]

Антоніми[ред.]

Гіпероніми[ред.]

Гіпоніми[ред.]

Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми[ред.]

Прислів’я та приказки[ред.]

Споріднені слова[ред.]

Найтісніша спорідненість

Етимологія[ред.]


Російська
[ред.]

Морфологічні та синтаксичні властивості[ред.]

відмінок одн. мн.
Н. акце́нт акце́нты
Р. акце́нта акце́нтов
Д. акце́нту акце́нтам
З. акце́нт акце́нты
О. акце́нтом акце́нтами
П. акце́нте акце́нтах

ак-це́нт

Іменник, неістота, чоловічий рід (тип відмінювання 1a за класифікацією А. А. Залізняка).

Корінь: -акцент-.

Вимова[ред.]

Семантичні властивості[ред.]

Значення[ред.]

  1. акцент (аналог укр. слову). ◆ немає прикладів застосування.

Синоніми[ред.]

Антоніми[ред.]

Гіпероніми[ред.]

Гіпоніми[ред.]

Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми[ред.]

Прислів’я та приказки[ред.]

Споріднені слова[ред.]

Найтісніша спорідненість

Етимологія[ред.]

Джерела[ред.]

  • Словник української мови в 11-ти томах, К.: Наукова думка, том І, 1970
  • Великий зведений орфографічний словник сучасної української лексики /Уклад. і головний редактор В. Т. Бусел. — К.; Ірпінь: ВТФ «Перун», 2003 ISBN 966-569-178-3
  • Бондаренко І., Хіно Т. Українсько-японський словник / За ред. Ю. О. Карпенка. Київ: Видавничий дім «Альтернативи», 1997. — 250 с.