байстря
Українська[ред.]
Морфосинтаксичні ознаки[ред.]
байс-тря́
Іменник, неістота, середній рід, IV відміна.
Корінь: -байстр-; закінчення: -я.
Вимова[ред.]
- МФА : [bɐi̯ˈstʲrʲɑ] (одн.), [bɐi̯ˈstʲrʲɑtɐ] (мн.)
- прослухати вимову?, файл
- УФ: []
Семантичні властивості[ред.]
Значення[ред.]
- зневажл., лайл. позашлюбна дитина [≈ 1] ◆ — А я, неначе навісна, // З байстрям розхристана бреду. // Сміються люди надо мною, // Зовуть покриткою, дурною. Т. Г. Шевченко, «Марина» («Неначе цвяшок, в серце вбитий…»), 1848 р. [СУМ-11]
Синоніми
Антоніми
- ↑ ?
Гіпероніми
- ↑ ?
Гіпоніми
- ↑ ?
Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми[ред.]
Колокації[ред.]
Прислів'я та приказки[ред.]
Споріднені слова[ред.]
Найтісніша спорідненість | |
Етимологія[ред.]
Від ??
Переклад[ред.]
Список перекладів | |
Див. також[ред.]
Джерела[ред.]
Категорії:
- Лайливі вирази
- Українська мова
- Українські лексеми
- Українські іменники
- Неістоти/uk
- Середній рід/uk
- Належить класифікувати за Залізняком/uk
- Українські слова морфемної будови слова R-f
- Зневажливі вирази/uk
- Лайливі вирази/uk
- Цитати/Шевченко Т. Г.
- Слова з 7 букв/uk
- Людина/uk
- Відсутність/uk
- Шлюб/uk
- Діти/uk
- Соціальні ролі/uk
- Родинні зв’язки/uk