батько
Матеріал з Вікісловника
Зміст |
Морфологічні та синтаксичні властивості[ред.]
Іменник.
Корінь: --
Вимова[ред.]
Семантичні властивості[ред.]
Значення[ред.]
- чоловік стосовно до своїх дітей ◆ Він батька спас в злу саму пору Котлряевський
- перен. основоположник якого-небудь учення, якої-небудь галузі науки, мистецтва і т. ін. ◆ Батьком української літературної мови ми вважаємо Тараса Григоровича Шевченка
- шанобливе називання козацької старшини, отаманів тощо ◆ Ой, Богдане, батьку Хмелю, Славний наш гетьмане/ Встала наша Україна Па вражого пана Українські думи
- ввічливе звертання до чоловіка похилого віку ◆ Добре єси, мій кобзарю, Добре, батьку, робиш Шевченко
- самець стосовно до свого потомства ◆ немає прикладів застосування.
Синоніми[ред.]
Антоніми[ред.]
- -
- -
- -
Гіпероніми[ред.]
Гіпоніми[ред.]
Усталені словосполучення, фразеологізми[ред.]
- весільний батько
- хрещений батько
- біс батька зна що (чорт батька зна що, чорти зна що, біс батька зна, чорт батька зна, чорти батька зна)
- до біса батька
- к бісовому батьку
- на бісового батька
- якого бісового батька
- клясти батька (лаяти батька)
- загвоздити в батька
Споріднені слова[ред.]
- зменш.-пестливі форми:
- іменники:
- прикметники:
- дієслова:
- прислівники:
Етимологія[ред.]
Від ??
Переклад[ред.]
|
|
