безсловесний
Українська[ред.]
Морфосинтаксичні ознаки[ред.]
| відм. | однина (чол. р.) | однина (жін. р.) | однина (сер. р.) | множина |
|---|---|---|---|---|
| Н. | безслове́сний | безслове́сна | безслове́сне | безслове́сні |
| Р. | безслове́сного | безслове́сної | безслове́сного | безслове́сних |
| Д. | безслове́сному | безслове́сній | безслове́сному | безслове́сним |
| З. | безслове́сного (іcт.) безслове́сний (неіст.) |
безслове́сну | безслове́сне | безслове́сних (іст.) безслове́сні (неіст.) |
| О. | безслове́сним | безслове́сною | безслове́сним | безслове́сними |
| М. | безслове́снім безслове́сному |
безслове́сній | безслове́снім безслове́сному |
безслове́сних |
без-сло-ве́с-ний
Прикметник, відмінювання 1a.
Префікс: без-; корінь: -словес-; суфікс: -н; закінчення: -ий.
Вимова[ред.]
- МФА: [bezslɔˈu̯ɛsnei̯]
прослухати вимову?, файл- УФ: []
Семантичні властивості[ред.]
Значення[ред.]
- який не має здатності говорити. ◆ Вдома неначе підміняли старого фахівця Любчика. Він перетворювався на безсловесну рибу… Хижняк
- який робиться, відбувається без слів. ◆ І здавалося йому, що таке його безсловесне кликання мусить мати гіпнотичну силу Кримський
- який завжди мовчить; мовчазний; який не заперечує, не протестує проти чого-небудь; покірний. ◆ Краще не жити, ніж доживати вік такою безсловесною рабинею, таким нещасним попихачем, безнадійним послу-гачем, як ота безталанниця Леся Українка
Синоніми
Антоніми
Гіпероніми
Гіпоніми
Холоніми[ред.]
Мероніми[ред.]
Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми[ред.]
Колокації[ред.]
Прислів'я та приказки[ред.]
Споріднені слова[ред.]
| Найтісніша спорідненість | |
Етимологія[ред.]
Від ?
Переклад[ред.]
| Список перекладів | |
| Список перекладів | |
| Список перекладів | |