блискучий

Матеріал з Вікісловника
Перейти до: навігація, пошук

Українська[ред.]

Морфологічні та синтаксичні властивості[ред.]

Прикметник.

Корінь: --

Вимова[ред.]

МФА: []

Семантичні властивості[ред.]

Значення[ред.]

  1. який дає блиск, блищить; лискучий, сяючий ◆ Сиділа Маруся край віконця й диви­лася на зорі блискучі, на небо прозоре Марко Вовчок
    1. дуже ясний, яскравий, сонячний ◆ День був блискучий, літній Коцюбинський
  2. перен. дуже гарний, пишний, розкішний ◆ Уривки думок розгортали перед закритими очима пишний ма­люнок якогось іншого життя — таємного, як і сон той, блискучого та утішного Панас Мирний
    1. пиш­но, розкішно вбраний, з вишуканими манерами ◆ Поміж лицарів блискучих, поміж дам препишно вбраних ко­ролівна йде поволі у буденних чорних шатах Леся Українка
  3. перен. дуже розумний, дотепний; досконалий фор мою і змістом ◆ Тут [у журналі «Народ»] він [І. Франко] містить багато блискучих публіцистичних і програмо­вих статей Коцюбинський
    1. надзвичайний, видатний ◆ Ваш брат блискучий полководець
    2. майстерний, доверше­ний ◆ Мистецтво її [С. А. Крушельницької] відзначалося щасливим поєднанням феноменального співу з блискучою драматичною грою
    3. Дуже успішний, вдалий ◆ немає прикладів застосування.

Синоніми[ред.]

Антоніми[ред.]

Гіпероніми[ред.]

Гіпоніми[ред.]

Усталені словосполучення, фразеологізми[ред.]

Споріднені слова[ред.]

  • зменшено-пестливі форми:
  • іменники:
  • прикметники:
  • дієслова:
  • прислівники:

Етимологія[ред.]

Від ??

Переклад[ред.]

Джерела[ред.]