блискучий

Українська

Морфологічні та синтаксичні властивості

Прикметник.

Корінь: --

Вимова

МФА: []

Семантичні властивості

Значення

1. який дає блиск, блищить; лискучий, сяючий ◆ Сиділа Маруся край віконця й диви­лася на зорі блискучі, на небо прозоре Марко Вовчок
   1. дуже ясний, яскравий, сонячний ◆ День був блискучий, літній Коцюбинський
2. перен. дуже гарний, пишний, розкішний ◆ Уривки думок розгортали перед закритими очима пишний ма­люнок якогось іншого життя — таємного, як і сон той, блискучого та утішного Панас Мирний
   1. пиш­но, розкішно вбраний, з вишуканими манерами ◆ Поміж лицарів блискучих, поміж дам препишно вбраних ко­ролівна йде поволі у буденних чорних шатах Леся Українка
3. перен. дуже розумний, дотепний; досконалий фор мою і змістом ◆ Тут [у журналі «Народ»] він [І. Франко] містить багато блискучих публіцистичних і програмо­вих статей Коцюбинський
   1. надзвичайний, видатний ◆ Ваш брат блискучий полководець
   2. майстерний, доверше­ний ◆ Мистецтво її [С. А. Крушельницької] відзначалося щасливим поєднанням феноменального співу з блискучою драматичною грою
   3. Дуже успішний, вдалий ◆ немає прикладів застосування.

Усталені словосполучення, фразеологізми

• блискуча сторінка в історії (блискуча сторінка в житті)

Споріднені слова

• зменшено-пестливі форми:
• іменники:
• прикметники:
• дієслова:
• прислівники:

Етимологія

Від ??