блищати

Матеріал з Вікісловника
Перейти до: навігація, пошук

Українська[ред.]

Морфологічні та синтаксичні властивості[ред.]

Дієслово. Відповідне дієслово доконаного виду — ?

Корінь: --

Вимова[ред.]

МФА: []

Семантичні властивості[ред.]

Значення[ред.]

  1. чим і без додатка. сві­титися яскравим світлом; сяяти ◆ Не блищало сонечко..— Дощ ішов і вітер вив Щоголів
  2. давати блиск, бути блискучим ◆ Не все то золото, що блищить Українське прислів'я
  3. виділятися білизною, блиском (про очі, зуби, тіло); біліти; лисніти ◆ Венгерки сміялись, їх білі зуби блищали через тонкі розтулені губи Нечуй-Левицький
  4. перен. вражати зовнішнім блиском, пишністю ◆ Хотілось би бути матір'ю, жити родинним тихим, супокійним життям — хотілось би і на балах та виста­вах блищати красою одягу, фігури Хоткевич

Синоніми[ред.]

Антоніми[ред.]

Гіпероніми[ред.]

Гіпоніми[ред.]

Споріднені слова[ред.]


Етимологія[ред.]

Від ??

Переклад[ред.]

Джерела[ред.]