блін

Матеріал з Вікісловника

Українська
[ред.]

Морфосинтаксичні ознаки[ред.]

блін

Вигук.

Корінь: -блін-.

Семантичні властивості[ред.]

  • вигук; жрм; евфем. Слово, яке замінює непристойну лайку при вираженні досади, роздратування, здивування та ін. [Ставицька, 2005]
  • "соціально маркована лайка" [Ставицька, 2010]
  • "Слово це—брутальна лайка. А прилипло ж до людей!" [Дворецька, 2002]
  • вигук, лайл. "Дуже поширена лайка — вживається для вираження невдоволення, розчарування; утворений за фонетичною асоціацією евфемізм до блядь" [Кондратюк, 2006]
  • "Лихослів'ям вважаються слова молодіжного сленгу: «блін», «задовбав», «капєц», та всі слова, що завдають душевних страждань. Часте лихослів’я змінює поріг чутливості до нього, і тоді воно сприймається як щось буденне і звичне" [Кирик, 2011]

Етимологія[ред.]

Запозичення з російської мови блин (междометие)

Джерела[ред.]