богувати

Матеріал з Вікісловника

Українська
[ред.]

Морфосинтаксичні ознаки[ред.]

  теп. ч. мин. ч. майб. ч. наказ.
Я богу́ю богува́в богува́тиму  —
Ти богу́єш богува́в
богува́ла
богува́тимеш богу́й
Він
Вона
Воно
богу́є богува́в
богува́ла
богува́ло
богува́тиме  —
Ми богу́єм(о) богува́ли богува́тимем(о) богу́ймо
Ви богу́єте богува́ли богу́йте
Вони богу́ють богува́ли богува́тимуть  —
Дієприкм. теп. ч.
Дієприкм. мин. ч.
Дієприсл. теп. ч. богу́ючи
Дієприсл. мин. ч. богува́вши
Безособова форма бого́вано

богувати (не зазначено розбиття на склади)

Дієслово, недоконаний вид, перехідне, тип дієвідміни за класификацією А. Залізняка — 2a.

Корінь: -бог-; суфікс: -ува; дієслівне закінчення: -ти.

Вимова[ред.]

Семантичні властивості[ред.]

Значення[ред.]

  1. заст. бути Богом. ◆ — Чорний і білий боги не жили в згоді і раз на рік, на святого Купала, бились за те, кому богувати Гжицький

Синоніми


Антоніми


Гіпероніми


Гіпоніми

Холоніми[ред.]

Мероніми[ред.]

Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми[ред.]

Колокації[ред.]

Прислів'я та приказки[ред.]

Споріднені слова[ред.]

Найтісніша спорідненість

Етимологія[ред.]

Від ??

Переклад[ред.]

Список перекладів

Джерела[ред.]