божевільня
Українська[ред.]
Морфосинтаксичні ознаки[ред.]
відмінок | однина | множина |
---|---|---|
Н. | божеві́льня | божеві́льні |
Р. | божеві́льні | божеві́лень |
Д. | божеві́льні | божеві́льням |
З. | божеві́льню | божеві́льні |
Ор. | божеві́льнею | божеві́льнями |
М. | божеві́льні | божеві́льнях |
Кл. | божеві́льне* | божеві́льні* |
бо-же-ві́ль-ня
Іменник, неістота, жіночий рід (тип відмінювання 2*a за класифікацією А. А. Залізняка).
Корінь: -божевільн-; закінчення: -я.
Вимова[ред.]
- МФА : [bɔʒeˈu̯ʲilʲnʲɐ] (одн.), [bɔʒeˈu̯ʲilʲnʲi] (мн.)
- прослухати вимову?, файл
- УФ: []
Семантичні властивості[ред.]
Значення[ред.]
- лікарня для божевільних. ◆ Їх обох треба одвезти просто в божевільню, в Кирилівське, а не додому Нечуй-Левицький
Синоніми[ред.]
Антоніми[ред.]
Гіпероніми[ред.]
Гіпоніми[ред.]
Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми[ред.]
Колокації[ред.]
Прислів'я та приказки[ред.]
Споріднені слова[ред.]
Найтісніша спорідненість | |
Етимологія[ред.]
Від божеві́льний «психічнохворий», божеві́лець Я, божеві́льник «тс.», божеві́лля», божеві́льня «будинок для божевільних», божево́літи «втрачати розум», ст. божевольный (XVIII ст.); — рос. божево́льный «божевільний» (очевидно, з укр.);— власне українське складне утворення, ідо виникло на основі словосполучення божа воля; відображає релігійне уявлення про божевільних (юродивих) як виразників божої волі; Пор. рос. блаже́нный «божевільний».— Даль IV 669; Sadn.— Aitz. VWb. I 365.— Див. ще бог¹, во́ля.
Переклад[ред.]
Список перекладів | |