боярин
Українська[ред.]
Морфосинтаксичні ознаки[ред.]
| відмінок | однина | множина |
|---|---|---|
| Н. | боя́рин | боя́рини |
| Р. | боя́рина | боя́ринів |
| Д. | боя́ринові боя́рину |
боя́ринам |
| З. | боя́рина | боя́ринів |
| Ор. | боя́рином | боя́ринами |
| М. | боя́ринові боя́рину |
боя́ринах |
| Кл. | боя́рину | боя́рини |
бо-я́р-ин
Іменник, істота, чоловічий рід, II відміна (тип відмінювання 1a за класифікацією А. А. Залізняка).
Корінь: -боярин-.
Вимова[ред.]
- МФА: []
прослухати вимову?, файл- УФ: []
Семантичні властивості[ред.]
Значення[ред.]
.png)
- У Київській Русі — великий землевласник, що належав до князівського двору і входив до складу військової дружини князя. ◆ Бояри й воєводи поспішали до широких дверей княжого терема Скляренко
- істор. В Московському царстві. ◆ Стоїть Хмельницький — України син, А поруч з ним боярин Бутурлін Шпорта
- етн., заст. товариш молодого (жениха), який є головним розпорядником весілля; шафер. ◆ Перед вечором прийшов молодий з боярами, свашками та світилками Нечуй-Левицький ◆ попереду весільної процесії йдуть двоє старостів з хлібом на рушниках, старостихи, за ними – наречений із старшим боярином, далі – молодь, потім – рідні та близькі.
Синоніми
Антоніми
Гіпероніми
Гіпоніми
Синоніми[ред.]
Антоніми[ред.]
Гіпероніми[ред.]
Гіпоніми[ред.]
Усталені словосполучення, фразеологізми[ред.]
Споріднені слова[ред.]
- зменш.-пестливі форми:
- іменники:
- прикметники:
- дієслова:
- прислівники:
Етимологія[ред.]
Від ??
Переклад[ред.]
| Список перекладів | |