бриніти

Матеріал з Вікісловника
Перейти до: навігація, пошук

Українська[ред.]

Морфологічні та синтаксичні властивості[ред.]

Дієслово. Відповідне дієслово доконаного виду — ?

Корінь: --

Вимова[ред.]

МФА: []

Семантичні властивості[ред.]

Значення[ред.]

  1. утворювати дзвенячий протяжний звук (перев. про струни і т. ін.); дзвеніти ◆ Там бубни й сопілки бринять Леся Українка
    1. дзвінко звучати ◆ Тонкий голосок її бринів, як стру­на, і вона вела ним довго-довго Панас Мирний
    2. дзижчати (про ко­мах) ◆ Над Семеновою головою бриніли комарі дивними голосами Мартович
    3. дзюрчати (про воду) ◆ А в Перейму річки біжать, бігли ж вони, аж бриніли Чубинський
  2. яскраво вирізнятися своїм кольором (звичайно чер­воним) при цвітінні, дозріванні (про квіти, плоди) ◆ Аби почала перша маківочка бриніти, вже й угледить [Гор-пина], і зараз вирве й любує єю [нею] Марко Вовчок
  3. блищати, виблискувати ◆ Бринять багнети, виструнчені скісно Бажан

Синоніми[ред.]

Антоніми[ред.]

Гіпероніми[ред.]

Гіпоніми[ред.]

Споріднені слова[ред.]

  • іменники:
  • прикметники:
  • дієслова:
  • прислівники:

Етимологія[ред.]

Від ??

Переклад[ред.]

Джерела[ред.]