бунчук

Матеріал з Вікісловника

Українська
[ред.]

бунчу́к

Значення[ред.]

  1. істор. булава з металевою кулькою на кінці і прикрасою-китицею з кінського волосу; в давні часи широко застосовувалася в Туреччині, Польщі, Росії (як ознака влади козацьких отаманів) і на Україні (як ознака влади гетьманів) ◆ Не хотілось в снігу, в лісі, Козацьку громаду 3 булавами, з бунчуками Збирать на пораду Шевченко
  2. у деяких військових оркестрах — шумовий музичний інструмент (з дзвіночками), прикрашений волоссям з кінських хвостів

Джерела[ред.]