Українська
[ред.]
Морфосинтаксичні ознаки[ред.]
відмінок
|
однина
|
множина
|
Н.
|
бу́ча
|
бу́чі
|
Р.
|
бу́чі
|
бу́ч
|
Д.
|
бу́чі
|
бу́чам
|
З.
|
бу́чу
|
бу́чі
|
Ор.
|
бу́чею
|
бу́чами
|
М.
|
бу́чі
|
бу́чах
|
Кл.
|
бу́че*
|
бу́чі*
|
бу́-ча
Іменник, неістота, жіночий рід (тип відмінювання 4a за класифікацією А. А. Залізняка).
Корінь: -буч-; закінчення: -а.
Семантичні властивості[ред.]
Значення[ред.]
- великий крик, галас, тривога. [≈ 1][≠ 1][▲ 1][▼ 1] ◆ Оришка забила бучу: — Як се так? Чого се так? Панас Мирний
- сварка, колотнеча. [≈ 2][≠ 2][▲ 2][▼ 2] ◆ Як же зчепились вони — така буча збилася, що ледве розняли їх Марко Вовчок
Синоніми
Антоніми
Гіпероніми
Гіпоніми
Холоніми[ред.]
Мероніми[ред.]
Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми[ред.]
Колокації[ред.]
Прислів'я та приказки[ред.]
Споріднені слова[ред.]
Етимологія[ред.]
Від ??
Переклад[ред.]
Джерела[ред.]