варити

Матеріал з Вікісловника

Українська
[ред.]

Морфосинтаксичні ознаки[ред.]

  теп. ч. мин. ч. майб. ч. наказ.
Я варю́ вари́в вари́тиму  —
Ти ва́риш вари́в
вари́ла
вари́тимеш вари́
Він
Вона
Воно
ва́рить вари́в
вари́ла
вари́ло
вари́тиме  —
Ми ва́рим (ва́римо) вари́ли вари́тимем(о) варі́м(о)
Ви ва́рите вари́ли варі́ть
Вони ва́рять вари́ли вари́тимуть  —
Дієприкм. теп. ч.
Дієприкм. мин. ч.
Дієприсл. теп. ч.
Безособова форма ва́рено

варити (не зазначено розбиття на склади)

Дієслово, недоконаний вид, перехідне, тип дієвідміни за класификацією А. Залізняка — 4c.

Корінь: -вар-; суфікс: ; дієслівне закінчення: -ти.

Вимова[ред.]

Семантичні властивості[ред.]

Значення[ред.]

  1. кип'ятити у воді або в іншій рідині якісь харчові продукти і т. ін., готуючи страву, напій. [≈ 1][≠ 1][▲ 1][▼ 1] ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).
    1. готувати за допомогою вогню (обід, вечерю і т. ін.). [≈ 2][≠ 2][▲ 2][▼ 2] ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).
    2. готувати горілку, пиво і т. ін. застосовуючи ряд процесів, одним із яких є кип'ятіння або випаровування. [≈ 3][≠ 3][▲ 3][▼ 3] ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).
    3. спец. виготовляти, розтоплюючи або піддаючи кип'ятінню (смолу, сталь, скло, мило і т. ін.). [≈ 4][≠ 4][▲ 4][▼ 4] ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).
  2. перен. робити гаряче, душно, парко. [≈ 5][≠ 5][▲ 5][▼ 5] ◆ немає прикладів застосування.

Синоніми

  1. ?
  2. ?
  3. ?
  4. ?
  5. ?

Антоніми

  1. ?
  2. ?
  3. ?
  4. ?
  5. ?

Гіпероніми

  1. ?
  2. ?
  3. ?
  4. ?
  5. ?

Гіпоніми

  1. ?
  2. ?
  3. ?
  4. ?
  5. ?

Холоніми[ред.]

Мероніми[ред.]

Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми[ред.]

Колокації[ред.]

Прислів'я та приказки[ред.]

Споріднені слова[ред.]

Найтісніша спорідненість

Етимологія[ред.]

Від праслов'янської форми *variti, від котрої також виникли д.-рус. варити, укр. варити, рос. варить, білор. варыць, пол. warzyć, sc. vařiti, словац. variť, в.-луж. warić, н.-луж. wariś, болг. варя «варю», мак. вари «варить», сербохорв. ва́рити, словен. variti, ст.-слов. варити, рос.-церк.-слов. варити. — Праслов'янське variti пов'язане з *vьreti «кипіти»; — споріднене з лит. vérdu vìrti «бурлити, кипіти», лат. verdu, virt «кипіти» (балтосл. *ver- «кипіти, клекотіти»), вірм. վարիմ «горю», нім., англ. warm «теплий», алб. vorbë «горщик для варіння»; сходить до індоєвр. *uerh₁- «палити». Етимологічний словник української мови: В 7 т. / АН УРСР. Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні; Редкол. О. С. Мельничук (головний ред.) та ін. — К.: Наук. думка, 1982. Т. 1: А — Г / Укл.: Р. В. Болдирєв та ін. — 1982. — 632 с.

Переклад[ред.]

кип'ятити у воді або в іншій рідині якісь харчові продукти і т. ін., готуючи страву, напій
готувати за допомогою вогню (обід, вечерю і т. ін.)
готувати горілку, пиво і т. ін. застосовуючи ряд процесів, одним із яких є кип'ятіння або випаровування


виготовляти, розтоплюючи або піддаючи кип'ятінню (смолу, сталь, скло, мило і т. ін.)
робити гаряче, душно, парко

Джерела[ред.]

  • Словник УЛІФ: варити
  • Бондаренко І., Хіно Т. Українсько-японський словник / За ред. Ю. О. Карпенка. Київ: Видавничий дім «Альтернативи», 1997. — 250 с.