ватралка

Українська

Морфосинтаксичні ознаки

відмінок	однина	множина
Н.	ватра́лка	ватра́лки
Р.	ватра́лки	ватра́лок
Д.	ватра́лці	ватра́лкам
З.	ватра́лку	ватра́лки
Ор.	ватра́лкою	ватра́лками
М.	ватра́лці	ватра́лках
Кл.	ватра́лко*	ватра́лки*

ват-ра́л-ка

Іменник, неістота, жіночий рід, I відміна (тип відмінювання 3*a за класифікацією А. А. Залізняка).

Корінь: -ватра-; суфікси: -л-к; закінчення: -а.

Вимова

• МФА : [ʋɐˈtrɑlkɐ] (одн.), [ʋɐˈtrɑlke] (мн.)
•  прослухати вимову^{?, файл}
• УФ: []

Семантичні властивості

Ватралка

Значення

1. діал. дрюк для підгортання жару. ◆ Необхідним знаряддям при топленні печі, варінні страви були кочерга, «ватралька», огрібач і віник. ◆ Ой то моя дівчинонька чорнява, як лялька, Она сє так увиває, як в печи ватралька. Незід, «Volodymyr Mykhaĭlovych Hnatiuk, 1906 Kolomyĭki — Том 2 — Сторінка 166»

Споріднені слова

Найтісніша спорідненість
іменники: ва́тра, ва́терь, ваторни́к, ватра́к, ва́трисько, ва́трище, ва́троль, заватра дієслова: ватрі́ти

Етимологія

Не зовсім ясне; можливо, спільнослов'янське, споріднене з ав. ātar- "вогонь", перс. āzar-, вірм. airem "горіти, палати", ос. art "вогонь", алб. vatrë, votrë "вогнище", ірл. áith "піч", можливо, також з рос. ватру́шка. Припускається також запозичення з давньоіранської мови через турецьке або циганське посередництво, а також виводиться від рум. vátră, що вважається здавна успадкованим з індоєвропейської прамови чи запозиченим з іранської мови або виводиться від алб. vatrë чи від дакійського субстрату. Етимологічний словник української мови: В 7 т. / АН УРСР. Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні; Редкол. О. С. Мельничук (головний ред.) та ін. — К.: Наук. думка, 1982. Т. 1: А — Г / Укл.: Р. В. Болдирєв та ін. — 1982. — 632 с.

Переклад

Список перекладів

Література

• Етимологічний словник української мови: В 7 т. / АН УРСР. Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні; Редкол. О. С. Мельничук (головний ред.) та ін. — К.: Наук. думка, 1982. Т. 1: А — Г / Укл.: Р. В. Болдирєв та ін. — 1982. — 632 с.