випускник
Українська[ред.]
Морфосинтаксичні ознаки[ред.]
відмінок | однина | множина |
---|---|---|
Н. | випускни́к | випускники́ |
Р. | випускника́ | випускникі́в |
Д. | випускнико́ві випускнику́ |
випускника́м |
З. | випускника́ | випускникі́в |
Ор. | випускнико́м | випускника́ми |
М. | випускнико́ві випускникі́ |
випускника́х |
Кл. | випускнику́ | випускники́ |
ви-пуск-ни́к
Іменник, істота, чоловічий рід, II відміна (тип відмінювання 3b за класифікацією А. А. Залізняка).
Префікс: ви-; корінь: -пуск-; суфікс: -ник.
Вимова[ред.]
- МФА: [vɛ̯pusknɪk]
- прослухати вимову?, файл
- УФ: [виепускник]
Семантичні властивості[ред.]
Значення[ред.]
- той, хто вчиться в останньому класі (на останньому курсі) або закінчив навчальний заклад, одержавши відповідне свідоцтво чи диплом. [≈ 1] ◆ За 200 балів із ЗНО випускник з Яворова отримав у подарунок планшет.
Синоніми
Антоніми
- ↑ ?
Гіпероніми
- ↑ ?
Гіпоніми
- ↑ ?
Холоніми[ред.]
Мероніми[ред.]
Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми[ред.]
Колокації[ред.]
Прислів'я та приказки[ред.]
Споріднені слова[ред.]
Найтісніша спорідненість | |
Етимологія[ред.]
Від слова випуск
Переклад[ред.]
Список перекладів | |