власник

Матеріал з Вікісловника

Українська
[ред.]

Морфосинтаксичні ознаки[ред.]

відмінок однина множина
Н. вла́сник вла́сники
Р. вла́сника вла́сників
Д. вла́сникові
вла́снику
вла́сникам
З. вла́сника вла́сників
Ор. вла́сником вла́сниками
М. вла́сникові
вла́снику
вла́сниках
Кл. вла́снику вла́сники

вла́с-ник

Іменник, істота, чоловічий рід, II відміна (тип відмінювання 1a за класифікацією А. А. Залізняка).

Корінь: -влас-; суфікси: -ик.

Вимова[ред.]

Семантичні властивості[ред.]

Значення[ред.]

  1. ◆ немає прикладів застосування.

Синоніми[ред.]

  1. володілець, владар, володар, господар якихось речей, майна і т. ін. на правах приватного або суспільного володіння ◆ немає прикладів застосування.
  2. людина, яка прагне цілком володіти чим-небудь, не ділячись з іншими ◆ немає прикладів застосування.

Антоніми[ред.]

Гіпероніми[ред.]

Гіпоніми[ред.]

Холоніми[ред.]

Мероніми[ред.]

Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми[ред.]

Колокації[ред.]

Прислів'я та приказки[ред.]

Споріднені слова[ред.]

Найтісніша спорідненість

Етимологія[ред.]

Від ?? вла́сний, вла́сне, вла́сник, вла́сність, вивла́снювати «експропріювати» Ж, привла́снювати, ст. властный (1438), власный (1462); р. заст. власный, бр. уласны; — запозичення з польської мови własny, własność постали, можливо, під впливом чеської vlastní «властний» (буквально, «той, що перебуває під владою (vlast), у володінні»), але є дані й за те, що п. własny, własność поряд з włość, włościanin, відповідними до укр. во́лость, виникли самостійно, за досить поширеним зразком błogi: błagać, łomić: łamać, złocić: (wy)złacać і под.. — Фасмер I 327 Brückner 625—626

Див. ще волость.
Пор. володіти, влада, властивий, власть.

Переклад[ред.]

Список перекладів
Список перекладів

Джерела[ред.]