внук
Українська[ред.]
Морфосинтаксичні ознаки[ред.]
| відмінок | однина | множина |
|---|---|---|
| Н. | вну́к | вну́ки |
| Р. | вну́ка | вну́ків |
| Д. | вну́кові вну́ку |
вну́кам |
| З. | вну́ка | вну́ків |
| Ор. | вну́ком | вну́ками |
| М. | вну́кові, вну́ку | вну́ках |
| Кл. | вну́че | вну́ки |
вну́к
Іменник, істота, чоловічий рід, II відміна (тип відмінювання 3a за класифікацією А. А. Залізняка).
Корінь: -внук-.
Вимова[ред.]
- МФА : [ˈwnˈuk] (одн.), [ˈwnuke] (мн.)
прослухати вимову?, файл- УФ: []
Семантичні властивості[ред.]
Значення[ред.]
- син сина або дочки. ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).
Синоніми
- ↑ ?
Антоніми
- ↑ ?
Гіпероніми
- ↑ ?
Гіпоніми
- ↑ ?
Холоніми[ред.]
Мероніми[ред.]
Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми[ред.]
Колокації[ред.]
Прислів'я та приказки[ред.]
Споріднені слова[ред.]
| Найтісніша спорідненість | |
Етимологія[ред.]
Від ??
Переклад[ред.]
| Список перекладів | |
| |