гармонія
Українська[ред.]
Морфосинтаксичні ознаки[ред.]
| відмінок | однина | множина |
|---|---|---|
| Н. | гармо́нія | гармо́нії |
| Р. | гармо́нії | гармо́ній |
| Д. | гармо́нії | гармо́ніям |
| З. | гармо́нію | гармо́нії |
| Ор. | гармо́нією | гармо́ніями |
| М. | гармо́нії | гармо́ніях |
| Кл. | гармо́ніє* | гармо́нії* |
гар-мо́-ні-я
Іменник, неістота, жіночий рід (тип відмінювання 7a за класифікацією А. А. Залізняка).
Корінь: -гармон-; суфікс: -і; закінчення: -я.
Вимова[ред.]
- МФА: []
прослухати вимову?, файл- УФ: []
Семантичні властивості[ред.]
Значення[ред.]
- взаємна відповідність якостей. ◆ немає прикладів застосування.
- приємне для слуху звучання. ◆ немає прикладів застосування.
- муз. гармонійне поєднання звуків. ◆ немає прикладів застосування.
Синоніми[ред.]
Антоніми[ред.]
Гіпероніми[ред.]
Гіпоніми[ред.]
Усталені словосполучення, фразеологізми[ред.]
Споріднені слова[ред.]
- зменш.-пестливі форми:
- іменники: гармонізація, гармонізування, гармонічність, гармонійність
- прикметники: гармонічний, гармонійний
- дієслова: гармоніювати, гармонізувати
- прислівники: гармонічно, гармонійно
Етимологія[ред.]
Від ??
Переклад[ред.]
| взаємна відповідність якостей | |
| |
| приємне для слуху звучання | |
| гармонійне поєднання звуків | |
