гарний

Матеріал з Вікісловника
Перейти до: навігація, пошук

Українська[ред.]

Морфологічні та синтаксичні властивості[ред.]

га́р-ний

Прикметник.

Корінь: -гарн-; закінчення: -ий

Вимова[ред.]

МФА: []

Семантичні властивості[ред.]

гарний, -а, -е, вищ. ступінь кращий і ліпший, рідко гарніший, -а, -е

Значення[ред.]

  1. приємний зовнішнім виглядом; який відзначається гармонією барв, ліній і т. ін. ◆ Галочка в'яже квіточки, та які вміла, які знала, самих гарних наробила (Кв.-Осн., II, 1956, 320) ◆ Сама Венеція, де я вже другий день — така гарна, що трудно описати (Коцюб., III, 1956, 267) ◆ Ой ялинка-деревце! Ось тобі і те, і це. Щоб ти гарною була, Наче квітка розцвіла (Рильський, Урожай, 1950, 54) || Який має привабливу зовнішність, привабливі риси обличчя. ◆ Тільки тепер усі побачили, який він був гарний, стрункий, широко-грубий — справжній красень (Гончар, III, 1959, 64) || Приємний для слуху; милозвучний. ◆ Яка гарна делікатна мелодія! (Н.-Лев., III, 1956, 310)  ; ◆ Лисенко хоче в марті ставити оперету дитячу «Зима й весна», — дуже гарна музика, але страх трудна, страх! (Л. Укр., V, 1956. 125) ◆ Гарний сильний голос співав на воді (Коцюб., І. 1955, 386) || Блискучий, ефектний. ◆ Часом людей тільки гарними словами вловляють, що ж то дією власною можна/ (Вовчок. І, 1955, 332).
  2. який має позитивні якості або властивості, цілком відповідає вимогам, заслуговує схвалення. ◆ Робота була така гарна, така чиста, колесо було так штучно зроблене, паче його зробив справжній майстер (Н.-Лев., II, 1956, 171) ◆ Видання, щодо друку — дуже гарне, ясне, без помилок (Мирний, V, 1955, 429) ◆ Вам сміх, мені гостинців в'язка. Чи гарна моя казка? (Гл., Вибр., 1957, 152  ; ◆ Вона завсігди приносила з дому гарну їжу: пиріжки, перепічки, коржі тощо (Гр., І, 1963, 356) ◆ — Я «винайшов» дуже гарну польову стежку від млина ліворуч (Вільде, Пов. і опов., 1949,150) || Який сприяє успіхові, пов'язаний з ним; вдалий. ◆ Гарна доля з колгоспного поля (Укр. присл. 1955, 348) ◆ Чи де бенкет, чи де обід. Або весіллячко, родини, — Такої гарної години Ніколи не втеряю я [Муха] (Гл., Вибр., 1957, 104) ◆ [Б і л о к і н ь:] Новину гарну привезла вам (Мороз, П'єси, 1959, 16) || Про погоду, клімат і т. ін. ◆ Все те сталось в теплу, гарну Пообіднюю годину (Л. Укр., IV, 1954, 138) ◆ Був гарний літній день, і все навколишнє здавалось прекрасним: сад, город, соняшники, й мак, і ниви за городом (Довж., І, 1958, 65) || Про душевний стан. ◆ Вранці.. встаю зовсім бадьорий, в гарному настрої (Коцюб., III, 1956, 335).
  3. у знач. ім. га́рне, -ного, с. Те, що має позитивні якості, властивості, заслуговує схвалення. ◆ Ти дала мені багато гарного за цих 2 роки, внесла тепло й світло в моє одиноке життя (Коцюб., III, 1956, 184
  4. З позитивними моральними якостями (про людину) ◆ — І гарний сей чоловік Грицько, коли б не пив (Мирний, І, 1954, 302) ◆ — Ну, значить, гарні комуністи, раз мій онук пішов до них (Сос, II, 1958, 429) || Який має досвід, знає свою справу. ◆ А коли б я схотів винести ту одежу на торг, де продають одежу гарні правці, то мене б засміяли (Коцюб., III, 1956, 277) ◆ — Гарний розвідник,— казали товариші (Ю. Янов., І, 1958, 282) || Зразкової поведінки (про молодь, дітей). ◆ Гарний син, тихий, роботящий (Ю. Янов., I, 1958, 232)
  5. розм. Значний за кількістю або розміром. ◆ Випав гарний ливний дощ (Коцюб., І, 1955, 317) || фам. Сильний, значний. ◆ Побачив над собою занесену руку й почув такий гарний удар в тім'я, що випустив з рук каната й одразу ж загубив пам'ять (Ю. Янов., II, 1958, 83)
  6. розм. Уживається для вираження іронічного ставлення до кого-, чого-небудь, зневажливої оцінки кого-, чого-небудь. ◆ — Це справді знайшовся гарний давалець: роботи дає багато, а харч дас видавцем (П.-Лев., II, 1956, 250) ◆ [Храпко:] Так отакому вас навчають [у гімназії]? Гарному — нічого сказати… (Мирний, V, 1955, 136)

Синоніми[ред.]

Антоніми[ред.]

  1. огидний, потворний

Гіпероніми[ред.]

Гіпоніми[ред.]

Усталені словосполучення, фразеологізми[ред.]

Споріднені слова[ред.]


Етимологія[ред.]

гарний «хороший, красивий», ‹гарен«здатний, спроможний» Ж, ‹гарнюк«красень», гарніти, гарнішати, ‹безгарний› «надмірний, великий, незграбний», ‹згарний«здатний, мастак», зугарний «тс», ‹негарен«неспроможний» Ж, ‹невгарний«нездатний; противний, неприємний Ж», незугарний «тс»; — р. ‹гарный«весільний» (з укр.?), бр. ‹гарны→ be«хороший», п. (harny) «гарний, спритний» (з укр.), ‹herny› «тс», болг. харен→ bg «гарний», м. арен «тс»; — похідні утворення від пд.-др. *гаръ (чи *гарь) «данина для князя», збереженого в адвербіалізованому виразі ‹гарма-дарма«даремно» (‹гармо-дармо› «тс») і утвореного на основі дісл. (варязького) harr (haerr) «князь» (букв, «сивий, старий»), harri «князь»; таким чином, значення «хороший» розвинулось на основі первісного значення «відібраний у данину» через проміжні значення «придатний у данину, добірний»; від укр. гарний походить молд. харник (рум. harnic→ ro) «працьовитий, старанний, діяльний; (заст.) гідний»; виведення від гр. χάρις→ el «краса, ласка, вдячність» (Потебня РФВ З, 104; Преобр. І 119; Фасмер І 394) необгрунтоване.— Мельничук Мовозн. 1969/1, 31—36-—Див. ще гарма-дарма.— Пор. безгар, гара, гарбати, гарувати, угара.Етимологічний словник української мови: В 7 т. / АН УРСР. Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні; Редкол. О. С. Мельничук (головний ред.) та ін. — К.: Наук. думка, 1982. Т. 1: А — Г / Укл.: Р. В. Болдирєв та ін. — 1982. — 632 с.

Переклад[ред.]

Джерела[ред.]

  • Шаблон:СУМ
  • Етимологічний словник української мови: В 7 т. / АН УРСР. Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні; Редкол. О. С. Мельничук (головний ред.) та ін. — К.: Наук. думка, 1982. Т. 1: А — Г / Укл.: Р. В. Болдирєв та ін. — 1982. — 632 с.