гончарство
Українська[ред.]
Морфосинтаксичні ознаки[ред.]
відмінок | однина | множина | обм. ч. |
---|---|---|---|
Н. | гонча́рство | гонча́рства | гонча́рства |
Р. | гонча́рства | гонча́рств | гонча́рств |
Д. | гонча́рству | гонча́рствам | — |
З. | гонча́рство | гонча́рства | гонча́рства |
Ор. | гонча́рством | гонча́рствами | — |
М. | гонча́рстві | гонча́рствах | — |
Кл. | гонча́рство* | гонча́рства* | — |
гон-ча́р-ство
Іменник, неістота, середній рід (парадигма відмінювання 1 О; тип відмінювання 1a за класифікацією А. А. Залізняка).
Корінь: -гончар-; суфікс: -ств- ; закінчення: -о
Вимова[ред.]
Семантичні властивості[ред.]
Значення[ред.]
- різновид ремесла з обробки глиняних виробів ◆ «Опішня. Столиця українського гончарства.
Синоніми[ред.]
Антоніми[ред.]
Гіпероніми[ред.]
Гіпоніми[ред.]
Усталені словосполучення, фразеологізми[ред.]
Споріднені слова[ред.]
- зменш.-пестливі форми:
- іменники: гончар
- прикметники:
- дієслова:
- прислівники:
Етимологія[ред.]
Від ??