давати
Матеріал з Вікісловника
Зміст |
[ред.]
[ред.] Морфологічні та синтаксичні властивості
Дієслово. Відповідне дієслово доконаного виду — ?
Корінь: --
[ред.] Вимова
МФА: []
[ред.] Семантичні властивості
[ред.] Значення
відмінювання: даю́, дає́ш; мин. ч. дава́в, дава́ла, дава́ло; наказ. сп. дава́й; недок., да́ти, дам, даси́, дасть; дамо́, дасте́, даду́ть; мин. ч. дав, дала́, дало́; наказ. сп. дай; док.
- перех. передавати від однієї особи до іншої.
- Надавати в чиєсь користування.
- платити, виплачувати.
- повідомляти, передавати (адресу, телефон).
- пропонувати, звільняти (місце).
- перех. дарувати що-небудь.
- присвоювати звання; нагороджувати.
- перен. наділяти чим-небудь.
◆ Не дай, Бог (Бо́же) — уживається за небажання, заперечення чого-небудь. - перех. покладати на кого-небудь виконання чогось.
- по чому, в що і без додатка, неперех., фам. бити, вдаряти.
- безос. ◆ Давати стусана.
- перех., розм. визначати вік (на вигляд).
- згоджуватися платити за певною ціною; визначати, встановлювати ціну.
- перех., у сполуч. з ім. сніданок, обід і т. ін. улаштовувати, організовувати, запросивши гостей.
- у сполуч. з ім. концерт, вистава і т. ін. виступати перед публікою (з концертом, виставою і т. ін.).
- перех. приносити як наслідок чого-небудь, винагороду за що-небудь.
- перех. виявлятися як наслідок якого-небудь стану або дії (про появу чого-небудь у чомусь).
- перех. (У сполуч. з багатьма іменниками), перев. дієслівного походження, означає дію, зміст якої визначається значенням відповідного іменника.
- У сполуч. з деякими іменниками означає робити, зробити, здійснювати, здійснити.
- з інфін., неперех. Дозволяти, надавати можливість що-небудь робити.
- неперех., наказ. сп. давай, давайте з інфін., недок., неперех. або з дієсл. 1 ос. одн. і мн. майб. ч., розм. Виражає заклик до спільної дії.
- наказ. сп. давай, давайте. Виражає заклик або наказ до дії, звернений до інших.
- наказ. сп. дава́й з інфін., недок., неперех., розм. Уживається у знач.: почав, став енергійно робити що-небудь.
- неперех., наказ. сп. дай з дієсл. 1 ос. одн. майб. ч. у знач. спонук. част., неперех., розм. Виражає власну готовність до якої-небудь дії, спонукання робити що-небудь.
◆ Дава́ти зна́ти — повідомляти.
◆ Дава́ти зрозумі́ти — робити зрозумілим.
◆ Дава́ти лад у чому і без додатка — наводити, забезпечувати лад, порядок у чому-небудь; порядкувати.
◆ Дава́ти поча́ток чому — бути першоосновою, джерелом чого.
◆ Дава́ти себе́ зна́ти — бути відчутним.
◆ Дава́ти сло́во — а) надавати можливість виступити на зборах; б) обіцяти що-небудь комусь.
◆ Дава́ти собі́ ра́ду (з чим і без додатка) — впоратися з чим-небудь самостійно.
◆ Я тобі́ дам! — уживається як погроза.
[ред.] Синоніми
[ред.] Антоніми
[ред.] Гіпероніми
[ред.] Гіпоніми
[ред.] Споріднені слова
- іменники:
- прикметники:
- дієслова:
- прислівники:
[ред.] Етимологія
Від ??
[ред.] Переклад
|
|
|
