двійник

Українська

Морфосинтаксичні ознаки

відмінок	однина	множина
Н.	двійни́к	двійники́
Р.	двійника́	двійникі́в
Д.	двійнико́ві двійнику́	двійника́м
З.	двійника́	двійникі́в
Ор.	двійнико́м	двійника́ми
М.	двійнико́ві двійникі́	двійника́х
Кл.	двійнику́	двійники́

двій-ни́к

Іменник, істота, чоловічий рід, II відміна (тип відмінювання 3b за класифікацією А. А. Залізняка).

Корінь: -двій-; суфікс: -ник.

Вимова

• МФА: []
•  прослухати вимову^{?, файл}
• УФ: []

Семантичні властивості

Значення

1. особа, що має повну зовнішню схожість з іншою. ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).
   • друга половина за уявного роздвоєння особи. ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).
2. ідейно і духовно споріднений. ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).

Споріднені слова

Найтісніша спорідненість
іменники: двійка, двієчник, двієчниця, двійня (двійнята) прикметники: двійковий, двійний, подвійний, двійчастий, двочастинний дієслова: подвоїти, подвоювати

Етимологія

Від ??

Переклад

особа, що має повну зовнішню схожість з іншою
Російськаru: двойник (ru) чол.

друга половина за уявного роздвоєння особи

ідейно і духовно споріднений

Джерела

• Словник УЛІФ: двійник