докторат
Українська[ред.]
Морфосинтаксичні ознаки[ред.]
відмінок | однина | множина | обм. ч. |
---|---|---|---|
Н. | доктора́т | доктора́ти | доктора́ти |
Р. | доктора́ту | доктора́тів | доктора́тів |
Д. | доктора́ту доктора́тові |
доктора́там | — |
З. | доктора́т | доктора́ти | доктора́ти |
Ор. | доктора́том | доктора́тами | — |
М. | доктора́ті | доктора́тах | — |
Кл. | доктора́те* | доктора́ти* | — |
док-то-ра́т
Іменник, неістота, чоловічий рід, II відміна (парадигма відмінювання 1 О; тип відмінювання 1a за класифікацією А. А. Залізняка).
Корінь: -доктор-; корінь: -рат-
Вимова[ред.]
- МФА: [d̪ɔkt̪ɔrɑ́t̪]
- прослухати вимову?, файл
- УФ: [доктора́т]
Семантичні властивості[ред.]
Значення[ред.]
- Випробування на ступінь доктора у вищій школі Західної Європи. ◆ Раніше <де Бройль> займався лише літературою, потім присвятив себе історії й, нарешті, вже [в] 32 роки <пройшов> докторат з фізики. Й ось саме ця докторська дисертація «Дослідження з теорії квантів» і принесла світову відомість. , «Природа», 1930
- спец. Те саме, що й докторський ступінь. ◆ Кембриджський університет зробив мене доктором honoris causa й потрібно отримувати докторат. 17.3.1947. Н. Бердяєв — І.П. Романовій. , «Минувшее»
- спец. Те саме, що й дисертація. ◆ А зараз <молодший внук> поїхав на південь, у діру якусь, готує докторат <там>. 28.10.1987. Б.К. Зайцев — Л.М. Назаровій. , «РЛ», 1995
Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми[ред.]
- Див. габілітація
Споріднені слова[ред.]
- доктор-
Найтісніша спорідненість | |
- -рат
Найтісніша спорідненість | |
|
Етимологія[ред.]
Від нім. Doktorat.
Шаблон:етимологія:доктор Шаблон:етимологія:рат
Переклад[ред.]
Список перекладів | |