заколот

Українська

Морфосинтаксичні ознаки

відмінок	однина	множина
Н.	за́колот	за́колоти
Р.	за́колоту	за́колотів
Д.	за́колотові за́колоту	за́колотам
З.	за́колот	за́колоти
Ор.	за́колотом	за́колотами
М.	на/у за́колоту	на/у за́колотах
Кл.	за́колоту*	за́колоти*

за́-ко-лот

Іменник, неістота, чоловічий рід, II відміна (тип відмінювання 1a за класифікацією А. А. Залізняка).

Префікс: за-; корінь: -колот-.

Вимова

• МФА : [ˈzɑkɔlɔt] (одн.), [ˈzɑkɔlɔte] (мн.)
•  прослухати вимову^{?, файл}
• УФ: []

Семантичні властивості

Значення

1. стихійне повстання, бунт. ◆ немає прикладів застосування.
2. збройний виступ ворожих сил проти державної влади, організований у результаті таємної змови. ◆ Мені [О. Коханові] пощастило бути одним зі співавторів малого Державного Герба України, який був офіційно затверджений 1992 року. Конкурс із його створення був «запущений» саме перед розпадом Радянського Союзу, тобто влітку 1991-го. Підсумки підбивались восени (після заколоту так званого «ГКЧП» і гуркоту танків у Москві).
3. те ж саме, що колотнеча. ◆ немає прикладів застосування.
4. шум, галас. ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).

Споріднені слова

Найтісніша спорідненість
іменники: заколотник, заколотниця прикметники: заколотний, заколотницький

Етимологія

Від ??

Переклад

стихійне повстання, бунт
Російськаru: мятеж (ru) чол.; смута (ru) жін.

збройний виступ ворожих сил проти державної влади
Англійськаen: complot (en)

колотнеча

шум, галас

Джерела

• Словник УЛІФ: заколот