Матеріал з Вікісловника

Зміст 1 Українська 1.1 Морфологічні та синтаксичні властивості 1.2 Вимова 1.3 Семантичні властивості 1.3.1 Значення 1.3.2 Синоніми 1.3.3 Антоніми 1.3.4 Гіпероніми 1.3.5 Гіпоніми 1.4 Усталені словосполучення, фразеологізми 1.5 Споріднені слова 1.6 Етимологія 1.7 Переклад 1.8 Джерела

[ред.]

[ред.] Морфологічні та синтаксичні властивості

Іменник чоловічого роду, відмінювання 1a.

[ред.] Вимова

МФА: []

 прослухати вимову^{?, файл}

[ред.] Семантичні властивості

[ред.] Значення

1. анат. кісткове утворення в ротовій порожнині хребетних тварин, використовуються для розкушування і пережовування їжі, а також з метою нападу і захисту ◆ Дарованому коневі в зуби не дивляться. Приказка
2. спец. гострий виступ на чому-небудь (знарядді, машині і т. ін.); зубець (у 1 знач.) ◆ Максим вносить довгі залізні прути, з яких потім рубатимуть зуби для борін. М. Зарудний
3. етн. назва народної пісні й танцю. ◆ Бандура горлиці бриньчала. Сопілка зуба затинала. І. Котляревський
4. елемент шестерні, зірочки (у 3 знач.)

[ред.] Синоніми

1. зубець
2. зуб'я

[ред.] Антоніми

[ред.] Гіпероніми

[ред.] Гіпоніми

[ред.] Усталені словосполучення, фразеологізми

• гострити зуби
• держати язик за зубами
• зуб мудрості
• молочний зуб
• брати на зуби
• зуб за зуб

[ред.] Споріднені слова

• зменш.-пестливі форми: зубенята, зубик, зубок, зубоньки
• іменники: зубище, зуб'я, зуботичина, зуботичка, зубочистка
• прикметники: зубний, зубовий, зубовний, зубатий, гнилозубий, беззубий, гострозубий, губно-зубний, дво-зубий, зазублений, дрібнозубий, зубооброблювальний, зубообробний, зубопротезний, зуборізальний, зуборізний, зубофрезерний, зубошліфувальний
• дієслова:
• прислівники:

[ред.] Етимологія

Від праслов'янської форми, від котрої також виникли др. зубъ, стсл. зѫбъ (давньогр. ὀδούς), рос. , укр. зуб, болг. зъб(ъ́т), схв. зу̑б (род. в. зу̑ба), слн. zȏb, чес. , слц. zub, пол. ząb (род. zębu), вл. , нл. zub. Споріднене з лит. žаm̃bаs «гострий предмет, грань балки, лезо», латис. zùobs «зуб», лит. žam̃bis «соха»; з другим вокалізмом: žem̃bti, žembiù «кроїти, різати», ав. zǝmbayađvǝm «подрібнюєте», дінд. jámbhas «зуб, паща», мн. «щелепа», гр. γόμφος «кілочок, цвях», γομφίος «ікло», алб. dhąmр, dhëmp «зуб», двн. kamb «гребінь», тох. A kаm «зуб», тох. B keme. Порівн. зубатий, схв. зу̀бат, схв. zobàt, zubatý «зубатий, зубчастий», пол. zębaty, лит. žambúotas «з гострими краями», гр. γομφωτός «з кілочками»; іє. *ǵom-bhos «виступ, те, що виросло» — від *ǵen- «народжуватися».

• Етимологічний словник української мови: В 7 т. / АН УРСР. Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні; Редкол. О. С. Мельничук (головний ред.) та ін. — К.: Наук. думка, 1985. Т. 2: Д — Копці / Укл.: Н. С. Родзевич та ін. — 1985. — 572 с.
• (Використані матеріали словника М. Фасмера.)

[ред.] Переклад

[ред.] Джерела