квітка

Українська

Морфологічні та синтаксичні властивості

відм.	однина	множина
Н.	кві́тка	квітки́
Р.	кві́тки	квіто́к
Д.	кві́тці	квітка́м
З.	кві́тку	квітки́
О.	кві́ткою	квітка́ми
М.	кві́тці	квітка́х
К.	кві́тко*	квітки́*

кві́т-ка

Іменник жіночого роду, відмінювання 3*c.

△ дві кві́тки Орфоепічний словник/Погрібний, К., 1984

Корінь: -квіт-; суфікс: -к-; закінчення: -а

Вимова

• МФА: []
•  вимова^{?, файл}

Семантичні властивості

Значення

1. частина рослини, що виростає на кінці стебла або гілки й складається з маточки, тичинок та пелюсток навколо них; квітуча рослина. ◆ Між травою купами жовтіли круглі квітки кульбаби. Нечуй-Левицький І. С.

Синоніми

1. цвіток (діал.), цвітка (діал.), цвіт (діал.), чічка (діал.), квіт (перев. у мн.), косиця (розм.)

Усталені словосполучення, фразеологізми

• пришивати квітки
• пришити квітку
• пришпилити квітку
• пришпилювати квітки
• як квітка
• як та квітка

Споріднені слова

• зменш.-пестливі форми:
• іменники:
• прикметники: квітчастий
• дієслова: квітнути
• прислівники:

Етимологія

Від ??

Переклад

англійська: flower

російська: цветок японська: 花 (はな)

Див. також

• Квітка

Посилання

• Український лінгвістичний портал