кобіта
Українська[ред.]
Морфосинтаксичні ознаки[ред.]
| відмінок | однина | множина |
|---|---|---|
| Н. | кобі́та | кобі́ти |
| Р. | кобі́ти | кобі́т |
| Д. | кобі́ті | кобі́там |
| З. | кобі́ту | кобі́т |
| Ор. | кобі́тою | кобі́тами |
| М. | кобі́ті | кобі́тах |
| Кл. | кобі́то | кобі́ти |
ко-бі́-та
Іменник, істота, жіночий рід, I відміна (тип відмінювання 1a за класифікацією А. А. Залізняка).
Корінь: -кобіт-; закінчення: -а.
Вимова[ред.]
- МФА : [koˈbʲitɐ] (одн.), [koˈbʲite] (мн.)
прослухати вимову?, файл- УФ: []
Семантичні властивості[ред.]
Значення[ред.]
- жінка, дівчина ◆ Весна пройшла, настало літо, я загорів, як Фантомас, тепер мені люба кобіта, скільки захочу — стільки дасть! (DZIDZIO [1])
Синоніми[ред.]
Антоніми[ред.]
Гіпероніми[ред.]
Гіпоніми[ред.]
Усталені словосполучення, фразеологізми[ред.]
Споріднені слова[ред.]
| Найтісніша спорідненість | |
Етимологія[ред.]
Від польського слова kobieta, що ймовірно виводиться від слова kob – хлів, або kobyła – кобила.
Переклад[ред.]
| Список перекладів | |