костур
Українська[ред.]
Морфосинтаксичні ознаки[ред.]
відмінок | однина | множина |
---|---|---|
Н. | ко́стур | ко́стурі |
Р. | ко́стуря | ко́стурів |
Д. | ко́стурю ко́стуреві |
ко́стурям |
З. | ко́стуря | ко́стурі |
Ор. | ко́стурем | ко́стурями |
М. | ко́стурі ко́стурю |
ко́стурях |
Кл. | ко́стурю | ко́стурі |
ко́с-тур
Іменник, неістота, чоловічий рід, II відміна (тип відмінювання 1a^ за класифікацією А. А. Залізняка).
Корінь: -костур-.
Вимова[ред.]
- МФА : [ˈkɔstʊr] (одн.), [ˈkɔstʊrʲi] (мн.)
- прослухати вимову?, файл
- УФ: []
Семантичні властивості[ред.]
Значення[ред.]
- груба палиця, часто з загнутим верхнім кінцем; ціпок. [≈ 1][▲ 1] ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).
- те ж саме, що милиця. [≈ 2] ◆ Онися взяла свого костура й… вийшла з кімнати на оглядини І. С. Нечуй-Левицький, «III, 1956, 208)» ◆ Вийшов Хо на галяву, сперся на сучкуватий костур М. М. Коцюбинський, «I, 1955, 149» ◆ Був він без зброї, тільки з костуром в руці Володимир Гжицький, «Опришки, 1962, 68» }
- Синоніми
- Антоніми
- Гіпероніми
- Гіпоніми
Холоніми[ред.]
Мероніми[ред.]
Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми[ред.]
Колокації[ред.]
Прислів'я та приказки[ред.]
Споріднені слова[ред.]
Найтісніша спорідненість | |
Етимологія[ред.]
Від ??
Переклад[ред.]
груба палиця, часто з загнутим верхнім кінцем | |
милиця | |
Джерела[ред.]
Категорії:
- Українські іменники
- Українські лексеми
- Неістоти/uk
- Чоловічий рід/uk
- Українські іменники, відмінювання 1a^
- Українські слова морфемної будови слова R
- Статті з ілюстраціями
- Сторінки без прикладів ужитку
- Цитати/Нечуй-Левицький І. С.
- Цитати/Коцюбинський М. М.
- Слова з 6 букв/uk
- Предметні слова/uk
- Палки/uk
- Пристосування/uk
- Медичне обладнання/uk
- Засоби реабілітації/uk