кохання
Матеріал з Вікісловника
Зміст |
[ред.]
[ред.] Морфологічні та синтаксичні властивості
| відм. | однина | множина |
|---|---|---|
| Н. | коха́ння | коха́ння |
| Р. | коха́ння | коха́нь |
| Д. | коха́нню | коха́нням |
| З. | коха́ння | коха́ння |
| О. | коха́нням | коха́ннями |
| М. | коха́нні коха́нню |
коха́ннях |
| К. | коха́ння | коха́ння |
ко-ха́н-ня
Іменник середнього роду, відмінювання 7a.
Корінь: -кох-; суфікс: -анн-; закінчення: -я
[ред.] Вимова
МФА: []
[ред.] Семантичні властивості
[ред.] Значення
- почуття глибокої сердечної прихильності до особи іншої статі ◆ Між ними виникло це дивне почуття - кохання... розмовне
- перен. особа, що викликає таке почуття; кохана людина ◆ А моє кохання лежало поруч зі мною і солодко спало... розмовне
[ред.] Синоніми
[ред.] Антоніми
[ред.] Гіпероніми
[ред.] Гіпоніми
[ред.] Усталені словосполучення, фразеологізми
[ред.] Споріднені слова
- зменш.-пестливі. форми: коханнячко
- іменники: коханок, коханка, коханець
- прикметники: коханий, закоханий
- дієслова: кохати, кохатися
- прислівники: кохано
[ред.] Етимологія
Від ??
