кривда

Матеріал з Вікісловника
Див. також Кривда.

Українська
[ред.]

Морфосинтаксичні ознаки[ред.]

відмінок однина множина
Н. кри́вда кри́вди
Р. кри́вди кри́вд
Д. кри́вді кри́вдам
З. кри́вду кри́вди
Ор. кри́вдою кри́вдами
М. кри́вді кри́вдах
Кл. кри́вдо* кри́вди*

кри́-вда

Іменник, неістота, жіночий рід, I відміна (тип відмінювання 1a за класифікацією А. А. Залізняка).

Корінь: -кривд-; закінчення: .

Вимова[ред.]

Семантичні властивості[ред.]

Значення[ред.]

  1. несправедливий учинок щодо кого-, чого-небудь, несправедливе ставлення до когось, чогось ◆ Його [І. Франка] інтересують соціальні й економічні сторони того [сільського] життя, гніт, страждання і всяка кривда. Михайло Коцюбинський, «Іван Франко», 1907 р. ◆ Колись гордий противник усякої кривди, тепер низько клонив [суддя] перед нею голову. Наталія Кобринська, «Судія», 1884 р. ◆ [Сильвестр:] Смирись, Микито! Скрізь ти кривди бачиш, // Які судити ти ще молодий. Іван Кочерга, «Ярослав Мудрий», 1944 р.
  2. образа, ураза ◆ Не стільки гірка кривда, як злість налила її очі сльозами. Іван Нечуй-Левицький, «Хмари», 1874 р. ◆ Не мав [Іван] до Палагни жалю, навіть кривди не чув у серці, хоч бився за неї з Юром. Михайло Коцюбинський, «Тіні забутих предків», 1912 р. ◆ Олена розплакалася […]. То не були сльози гіркого жалю чи невигоєної кривди. Ірина Вільде, «Сестри Річинські», 1955 р.
  3. те ж саме, що шкода ◆ Думаю, що йому не буде кривди, якщо партія дасть йому більшу плату за той час роботи при редакції. Леся Українка, «Помилка», 1929 р. ◆ Вона […] без кривди домашнього комфорту могла ще більші робити пожертвуваня. Наталія Кобринська, «Ядзя і Катруся», 1890 р. ◆ Яка їм із того кривда, вони не могли сказати. Лесь Мартович, «Ось-поси моє!», 1903 р.
  4. нар.-поет. те ж саме, що неправда ◆ Що мусим робити? // Нема правди, не виросла; // Кривда повиває… Тарас Шевченко, «Гайдамаки», 1841 р. ◆ Земле, моя всеплодющая мати, […] дай […] // Ясність думкам — в серце кривди влучать. Іван Франко, «Земле, моя всеплодющая мати…», 1880 р. ◆ Ми ростемо у височінь і вшир, // І правда наша кривду поборола… Максим Рильський, «Чернігівські сонети», 2 квітня 1937 р. ◆ — Не вчись, дочко, брехать! Кривдою світ пройдеш, та назад не вернешся. Грицько Григоренко, «Хівря язиката»

Синоніми[ред.]

  1. несправедливість
  2. образа, ураза
  3. шкода
  4. неправда

Антоніми[ред.]

  1. правда, справедливість
  2. правда

Гіпероніми[ред.]

Гіпоніми[ред.]

Усталені словосполучення, фразеологізми[ред.]

Споріднені слова[ред.]

Найтісніша спорідненість

Етимологія[ред.]

Від праслов'янської форми *krivьda, від котрої також виникли ст.-слов. кривьда «зло, підлість, несправедливість», д.-рус. кривьда «кривда, брехня, несправедливість», рос.-церк.-слов. кри́вда «зло, підлість, несправедливість», рос. кри́вда, укр. кри́вда, білор. кры́ўда «кривда; обида», пол. krzywda «збиток, несправедливість», чеськ. křivda «несправедливість», словац. krivda «несправедливість», в.-луж. křiwda «несправедливість, неприємність; проступок», н.-луж. kśiwda «несправедливість; образа», болг. кри́вда «несправедливість, неправда, вина», мак. кри́вда «несправедливість, неправда, вина», сербохорв. кри̑вда «несправедливість, (стар.) вина», словен. krīvda «несправедливість, вина». (Використані матеріали словника М. Фасмера.)

Переклад[ред.]

несправедливий учинок
образа, ураза
шкода
неправда

Див. також[ред.]

Джерела[ред.]

У Вікіпедії є стаття