кульмінація
Українська[ред.]
Морфосинтаксичні ознаки[ред.]
відмінок | однина | множина |
---|---|---|
Н. | кульміна́ція | кульміна́ції |
Р. | кульміна́ції | кульміна́цій |
Д. | кульміна́ції | кульміна́ціям |
З. | кульміна́цію | кульміна́ції |
Ор. | кульміна́цією | кульміна́ціями |
М. | кульміна́ції | кульміна́ціях |
Кл. | кульміна́ціє* | кульміна́ції* |
куль-мі-на́-ці-я
Іменник, неістота, жіночий рід (тип відмінювання 7a за класифікацією А. А. Залізняка).
Корінь: -кульмін-; суфікс: -аці; закінчення: -я.
Вимова[ред.]
- МФА: []
- прослухати вимову?, файл
- УФ: []
Семантичні властивості[ред.]
Значення[ред.]
- найвище напруження, піднесення у розвитку чого-небудь. ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).
Синоніми
- ↑ ?
Антоніми
- ↑ ?
Гіпероніми
- ↑ ?
Гіпоніми
- ↑ ?
Холоніми[ред.]
Мероніми[ред.]
Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми[ред.]
Колокації[ред.]
Прислів'я та приказки[ред.]
Споріднені слова[ред.]
Найтісніша спорідненість | |
Етимологія[ред.]
Від ??