кульмінація

Матеріал з Вікісловника

Українська
[ред.]

Морфосинтаксичні ознаки[ред.]

відмінок однина множина
Н. кульміна́ція кульміна́ції
Р. кульміна́ції кульміна́цій
Д. кульміна́ції кульміна́ціям
З. кульміна́цію кульміна́ції
Ор. кульміна́цією кульміна́ціями
М. кульміна́ції кульміна́ціях
Кл. кульміна́ціє* кульміна́ції*

куль-мі-на́-ці-я

Іменник, неістота, жіночий рід (тип відмінювання 7a за класифікацією А. А. Залізняка).

Корінь: -кульмін-; суфікс: -аці; закінчення: .

Вимова[ред.]

Семантичні властивості[ред.]

Значення[ред.]

  1. найвище напруження, піднесення у розвитку чого-небудь. [≈ 1][≠ 1][▲ 1][▼ 1] ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).

Синоніми

  1. ?

Антоніми

  1. ?

Гіпероніми

  1. ?

Гіпоніми

  1. ?

Холоніми[ред.]

Мероніми[ред.]

Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми[ред.]

Колокації[ред.]

Прислів'я та приказки[ред.]

Споріднені слова[ред.]

Найтісніша спорідненість

Етимологія[ред.]

Від ??

Переклад[ред.]

Джерела[ред.]