кінець
Матеріал з Вікісловника
Зміст |
Морфологічні та синтаксичні властивості[ред.]
Іменник, чоловічий рід.
Корінь: --
Вимова[ред.]
МФА: []
Семантичні властивості[ред.]
Значення[ред.]
- крайній пункт, межа протяглості предмета, площини тощо, а також те, що прилягає до такого пункту, межі; початок
- остання, завершальна частина якогось твору, книжки тощо ◆ немає прикладів застосування.
- останній момент чого-небудь, що відбувається в часі, а також час, пов'язаний із цим моментом
- завершення, закінчення чого-небудь.
Синоніми[ред.]
Антоніми[ред.]
Гіпероніми[ред.]
Гіпоніми[ред.]
Усталені словосполучення, фразеологізми[ред.]
Споріднені слова[ред.]
- зменш.-пестливі. форми: кінчик
- іменники:
- прикметники: кінцевий
- дієслова: закінчити, закінчитися
- прислівники:
Етимологія[ред.]
Від ??
Переклад[ред.]
|
|
|
[[Категорія:]]
