люди

Матеріал з Вікісловника
Перейти до: навігація, пошук

Українська[ред.]

Морфологічні та синтаксичні властивості[ред.]

відм. однина множина
Н. люди́на лю́ди
Р. люди́ни люде́й
Д. люди́ні лю́дям
З. люди́ну люде́й
О. люди́ною людьми́
М. люди́ні лю́дях
К. люди́но лю́ди

лю́-ди

Іменник жіночого роду, істота, відмінювання ^.


Корінь: -люд-; закінчення:

Вимова[ред.]

Семантичні властивості[ред.]

Значення[ред.]

Люди.
  1. суспільні істоти, які є найвищим ступенем розвитку живих організмів, мають свідомість, володіють членороздільною мовою, виробляють і використовують знаряддя праці. ◆ Благороднійший ти із людей, брате-друже мій єдиний Семене! Тарас Шевченко, «Повне зібрання творів у десяти томах, т. VI», 1957 р. ◆ Доба Жовтнева відкрива // Дорогу світлу людям і людині!. Максим Рильський, «Твори в десяти томах, т. III», 1961 р. ◆ — Наука доводить, що життя на Марсі існує, але чи єсть там люди і які вони, поки що невідомо. Григорій Тютюнник, «Вир», 1964 р. // ці істоти в протиставленні іншим істотам ◆ Ви ж люди, люди, не собаки! Тарас Шевченко, «Повне зібрання творів у десяти томах, т. II», 1953 р. ◆ Шукають, як би підритися під мене… А ще людьми зовуться, християнами!… Панас Мирний, «Твори в п'яти томах, т. I», 1954 р. ◆ — Що ви робите‽ Чи ви люди чи ви нелюди‽ — заголосила дівчина, коли побачила, як проходжався по парубочому тілі Октае Пігловський. Михайло Стельмах, «Твори в п'яти томах, т. I», 1962 р. // звичайно з означ. особи, що належать до певної суспільної групи, середовища ◆ Досвітні огні вже горять, // То світять їх люди робочі. Леся Українка, «Твори в п'яти томах, т. I», 1951 р. ◆ Є багато на світі учених людей, а поетів мало. Треба мати талан. Михайло Коцюбинський, «Твори в трьох томах, т. III», 1956 р. ◆ Місто сонця й сталі. Люди битви й праці, // Ковалі й рибалки, дужі волгарі. Микола Бажан, «Твори в двох томах, т. I», 1946 р. // з означ. особи, об'єднані певними, характерними чи спільними ознаками ◆ Сивина обхопила його голову, ніби білим вінком, як буває у чорнявих людей з цупким густим волоссям. Іван Нечуй-Левицький, «Твори в чотирьох томах, т. II», 1956 р. ◆ Старі люди казали, що в нашому селі й помирати не так страшно, як по інших селах. Олександр Довженко, «Твори в трьох томах, т. I», 1958 р. // звичайно з числ. або означ. певна або велика кількість осіб ◆ Над водою купка людей лагодилась сідати в човен. Михайло Коцюбинський, «Твори в трьох томах, т. I», 1955 р. ◆ — Чи певні ви… — В чому? — Що серед двох десятків людей, присутніх зараз на засіданні, не знайдеться хоч би один, що не вміє тримати язик за зубами? Андрій Головко, «Твори в двох томах, т. II», 1957 р. ◆ Скінчилась вистава… з воріт виходять люди… О, скільки, скільки тут знайомих милих лиць! Володимир Сосюра, «Твори в трьох томах, т. I», 1957 р.
  2. сторонні, інші особи в протиставленні суб'єктові ◆ Нехай людям лихо сниться, а ми заспіваймо. Тарас Шевченко, «Повне зібрання творів у десяти томах, т. I», 1951 р. ◆ [Я в д о х а:] Таточку! А що ж люди скажуть? …Батько, скажуть, вигнав рідного сина з двору. Панас Мирний, «Твори в п'яти томах, т. V», 1955 р. ◆ — Хотіли ж якнайкраще зустріти вашу дитину, чого в себе не було, в людей позичили. Михайло Стельмах, «Твори в п'яти томах, т. I», 1962 р. // особи, що оточують певного суб'єкта ◆ — Ти між людьми ходиш, по городах вештаєшся!… Панас Мирний, «Твори в п'яти томах, т. V», 1955 р. ◆ Як хочеш від людей шаноби, // Любов і гнів бери у путь, // А то лиш допотопні сноби // Твою поезію приймуть. Максим Рильський, «Твори в десяти томах, т. III», 1961 р. // особи, знайомі певному суб'єктові ◆ Якось мене забули люди, не пишуть, навіть на листи не одповідають. Михайло Коцюбинський, «Твори в трьох томах, т. III», 1956 р. ◆ У цій хаті вона в пояс вклонялася батькам і людям, ждучи, сподіваючись від них на своє… щастя. Михайло Стельмах, «Твори в п'яти томах, т. I», 1962 р. // особи, що мають справу з певним суб'єктом ◆ — Чого ж більше думати? Присилай у вівторок, післязавтра, людей, бери рушники. Квітка-Основ'яненко, «Твори в шести томах, т. II», 1956 р. ◆ [Я в д о ш к а:] Тату! Он вас люди питаються. [Х р а п к о:] Які люди? Панас Мирний, «Твори в п'яти томах, т. V», 1955 р. ◆ [Н а т а ш а:] Це ви мене хочете заміж видати?… За Риндю так за Риндю. З богом, Парасю, як люди трапляються. Микола Зарудний, «Антеї», 1962 р. // особи, з якими певний суб'єкт зв'язаний якими-небудь обов'язками (господарі, наймачі тощо) ◆ Прийшлося [Мотрі] в чужій хаті людям годити, людей слухати. Панас Мирний, «Твори», 1949 р. ◆ — Федько одужав, оце пасти найнявсь до людей. Андрій Головко, «Твори в двох томах, т. І», 1957 р. // уживається у значенні узагальнення, узагальненого звертання (часто з означенням добрі) ◆ [П е т р о:] Один перед одного забігає, очевидячки бреше, обдурити хоче… Ох, люди, люди!… Панас Мирний, «Твори в п'яти томах, т. V», 1955 р. ◆ — Рятуйте, люди добрі! Вбивають! Вбивають! Олександр Довженко, «Твори в трьох томах, т. I», 1958 р. ◆ — Замовч, потерча́, коли люди думають! — гримнув на нього Палилюлька. Михайло Стельмах, «Твори в п'яти томах, т. II», 1962 р.
  3. особи, що працюють у якій-небудь галузі виробництва ◆ — Чого ж це ви самі носили сахар? Чи людей не було в сахарні, чи що? Іван Нечуй-Левицький, «Твори в чотирьох томах, т. III», 1956 р. ◆ — Ось цей хлопець… іде до вас шукати роботи. — Тепер і нема такої, люди всі на місцях. Михайло Стельмах, «Твори в п'яти томах, т. I», 1962 р. // особовий склад війська, жива сила (на противагу техніці). ◆ Людей, поповнення, солдатів! Живих багнетів, живих шабель! Ось чого йому зараз найбільше бракує. Олесь Гончар, «II», 1959 р. ◆ — Ви підете в тил для диверсій. — Я втратив всіх людей. Олександр Довженко, «Твори в трьох томах, т. I», 1958 р.
  4. з означ., істор. різні категорії вільного й особисто залежного населення у феодальному суспільстві ◆ І не в однім отім селі, // А скрізь на славній Україні, // Людей у ярма запрягли // Пани лукаві… Тарас Шевченко, «Повне зібрання творів у десяти томах, т. II», 1953 р. ◆ Звідусіль прибували до Разіна козаки, селяни, холопи, «робітні́ люди», які працювали на пристанях. Л. П. Бущик, «Історія СРСР, I. Підручник для 8 кл. середньої школи», 1957 р. // особи, які перебували в особистій залежності від пана ◆ Почав пан хату одмагати: десь прикупив сім'ю людей, то треба було хати. Марко Вовчок, «Твори в шести томах, т. I», 1955 р. // заст. чоловіки у протиставленні жінкам ◆ Вже повну холодну натирили і людей, і жінок, і дівчат. Григорій Квітка-Основ'яненко, «Твори в шести томах, т. II, 1956» ◆ — Стоять два чоловіки. А хто там стоїть? — Люди. — А буде бабів з десять — то все баби! Михайло Коцюбинський, «Твори в трьох томах, т. I», 1955 р.

Синоніми[ред.]

  1. сторонні
  2. працівники
  3. кріпаки

Антоніми[ред.]

Гіпероніми[ред.]

Гіпоніми[ред.]

Холоніми[ред.]

Мероніми[ред.]

Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми[ред.]

Споріднені слова[ред.]

Етимологія[ред.]

Похідне утворення від люд.

Переклад[ред.]

Джерела[ред.]



Російська[ред.]

Морфологічні та синтаксичні властивості[ред.]

лю́-ди

Іменник.

Корінь: -люд-; закінчення:

Вимова[ред.]

МФА: [ʨɪɫɐˈvʲek] (одн.), [ˈlʲʉdʲɪ] (мн.)

Семантичні властивості[ред.]

Значення[ред.]

  1. люди (в усіх знач.) ◆ На улице много людей, которые борются за мир. — На вулиці багато людей, які борються за мир. ◆ Все люди поехали за город, а мы дома. — Всі люди поїхали за місто, а ми вдома. ◆ Стройке нужны люди. — Будівництву потрібні люди. ◆ Жить, служить в людях. — Бути в людях.

Синоніми[ред.]

Антоніми[ред.]

Гіпероніми[ред.]

Гіпоніми[ред.]

Усталені словосполучення, фразеологізми[ред.]

Споріднені слова[ред.]

Етимологія[ред.]

Від ??


Джерела[ред.]