мичка

Українська

Морфосинтаксичні ознаки

відмінок	однина	множина
Н.	ми́чка	мички́
Р.	ми́чки	мичо́к
Д.	ми́чці	мичка́м
З.	ми́чку	мички́
Ор.	ми́чкою	мичка́ми
М.	ми́чці	мичка́х
Кл.	ми́чко*	мички́*

ми́ч-ка

Іменник, неістота, жіночий рід, I відміна (тип відмінювання 3*с за класифікацією А. А. Залізняка).

Корінь: -мич-; суфікс: -к; закінчення: -а.

Вимова

• МФА: []
•  прослухати вимову^{?, файл}
• УФ: []

Семантичні властивості

Значення

1. пучок конопель або льону, підготовлений для прядіння. ◆ А звичка — не мичка, // Із неї ні нитки, ні чорту спокуси. А. С. Малишко, «Моєму батькові»
2. пасмо волосся, що вибивається із жіночої коси; волосся, підібране і зв'язане на потилиці. ◆ Він зняв шолома, сухий вітер лизнув солоні краплі поту на лискучому тім'ї, затріпотів зжужманою мичкою чуприни. Юрій Мушкетик, «Яса»
3. жмут волосся у коней над копитом іззаду; щітка. ◆ немає прикладів застосування.
4. ниткоподібне розгалудження кореня рослини. ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).

Споріднені слова

Найтісніша спорідненість
прикметники: мичкуватий

Етимологія

Від ??

Переклад

пучок конопель або льону
Російськаru: кудель

пасмо волосся, що вибивається із жіночої коси
Російськаru: прядь

жмут волосся у коней над копитом іззаду
Російськаru: щётка

ниткоподібне розгалудження кореня рослини

Джерела

• Словник УЛІФ: мичка