множина
Українська[ред.]
Морфосинтаксичні ознаки[ред.]
| відмінок | однина | множина |
|---|---|---|
| Н. | множи́на́ | и |
| Р. | множи́ни́ | |
| Д. | множи́ні́ | ам |
| З. | множи́ну́ | и |
| Ор. | множи́но́ю | ами |
| М. | множи́ні́ | ах |
| Кл. | о* | и* |
мно-жи-на́
Іменник, неістота, жіночий рід, I відміна (тип відмінювання 1e за класифікацією А. А. Залізняка).
Корінь: -множин-; закінчення: -а.
Вимова[ред.]
- МФА: []
прослухати вимову?, файл- УФ: []
Семантичні властивості[ред.]
Значення[ред.]
- матем. сукупності певних і різних об'єктів довільної природи, яка розглядається як одне ціле. Об'єкти, які складають множину, називаються її елементами. ◆ Нагадаємо, що множину слів або ланцюжків називають мовою.Правила, що задають множину ланцюжків (слів, речень), утворюють синтаксис мови, а опис множини змістів і відповідність між реченнями та змістами – її семантику. Стрелковська І.В., Буслаєв А.Г.,Харсун О.М., Пашкова Т.Л., Баранов М.І., Григор’єва Т.І., Вишневська В.М., Кольцова Л.Л., «Дискретна математика», 2010 р.
- лінгв. граматична форма числа ◆ Іменник «овцы» в множині родового відмінка він провідміняв «овцев», плутав суфікси Григорій Тютюнник, «Вир», 1964 р.
Синоніми[ред.]
- —
- —
Антоніми[ред.]
- —
- однина
Гіпероніми[ред.]
- —
- —
Гіпоніми[ред.]
- —
- —
Холоніми[ред.]
- —
- —
Мероніми[ред.]
- —
- —
Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми[ред.]
Споріднені слова[ред.]
| Найтісніша спорідненість | |
Етимологія[ред.]
Від ??
Переклад[ред.]
| Список перекладів | |
| Список перекладів | |
| |