отець

Українська

Морфологічні та синтаксичні властивості

відмінок	однина	множина
Н.	оте́ць	отці́
Р.	отця́	отці́в
Д.	отце́ві отцю́	отця́м
З.	отця́	отці́в
Ор.	отце́м	отця́ми
М.	отце́ві отцю́	отця́х
Кл.	отцю́	отці́

от-е́ць

Іменник, істота, чоловічий рід, II відміна (тип відмінювання 2*b за класифікацією А. А. Залізняка).

Корінь: -отець-.

Вимова

• МФА: [ɔˈtɛt͡sʲ]
•  прослухати вимову^{?, файл}
• УФ: [оте́ц`]

Семантичні властивості

Значення

1. діал. те ж саме, що батько. ◆ Голобля… завдавав болю Чумакові — що хочеш з цього Голоблі, коли він задля слівця не пожаліє й рідного отця? Ю. О. Збанацький, «Переджнив'я», 1960 р.
2. церк. звертання до священника. ◆ Як Сомко собі чоловік прямота, то й не в догад йому, що святий отець думав, мабуть, заробити собі яку сотнягу чи дві червоних на рясу П. О. Куліш
3. основоположник. ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).

Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми

• святий отець
• отець небесний

Споріднені слова

Найтісніша спорідненість
іменники: вітець, панотець прикметники: вітчий

Етимологія

Від псл. otьcь «батенько» ‹ *otьkъ, похідне від *otъ «батько» (пор. псл. otьnь «батьківський»); споріднене з гр. ἄττα «батько», лат. atta, хет. attaš, гот. atta, двн. atto, свн. нвн. дісл. ätte, алб. ā˘t «тс.», дінд. atta «мати, старша сестра». Далі від іє. *atta ‹ *ā˘t, можливо, звуконаслідувальне (у дитячій мові). Від якого також виникли р. оте́ц, [отек, а́тька], бр. айце́ц,ч. слц. otec, вл. wótc, wóćec, нл. wość, болг. оте́ц, м. отец, схв. о̀тац, слн. ôčе, стсл. отьць, др. отьць, п. ojciec.

Переклад

батько

звертання до священника

основоположник

Джерела

• http://sum.in.ua/s/otecj
• Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України