подорож

Матеріал з Вікісловника

Українська
[ред.]

Морфосинтаксичні ознаки[ред.]

відмінок однина множина
Н. по́дорож по́дорожі
Р. по́дорожі по́дорожей
Д. по́дорожі по́дорожам
З. по́дорож по́дорожі
Ор. по́дорожжю по́дорожами
М. по́дорожі по́дорожах
Кл. по́дороже* по́дорожі*

по́-до-рож

Іменник, неістота, жіночий рід (тип відмінювання 4*a за класифікацією А. А. Залізняка).

Префікс: по-; корінь: -дорож-.

Вимова[ред.]

Семантичні властивості[ред.]

Значення[ред.]

  1. поїздка або пересування пішки по місцях, віддалених від постійного місця проживання. ◆ Старий хаджі, може, сотий раз, оповідає свою подорож до Мекки М. М. Коцюбинський, «I», 1955 р. ◆ Тарас любив слухати розповіді княжни про її подорожі за кордоном, про зустрічі з різними людьми Оксана Іваненко, «Тарасові шляхи», 1954 р.
  2. жанр художньої або наукової літератури, що містить географічні відомості, опис вражень автора від поїздки, прогулянки і т. ін.; твір цього жанру; // Опис якої-небудь поїздки, прогулянки і т. ін. ◆ Скінчу вже врешті свою подорож, яка певно докучила тобі гірш за редьку гірку. Де ж розтягти аж на 4 листи таку дрібницю! М. М. Коцюбинський, «III», 1956 р.

Синоніми[ред.]

Антоніми[ред.]

Гіпероніми[ред.]

  1. шлях

Гіпоніми[ред.]

Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми[ред.]

Колокації[ред.]

Прислів'я та приказки[ред.]

Споріднені слова[ред.]

Найтісніша спорідненість

Етимологія[ред.]

по- + дорога

Переклад[ред.]

Список перекладів