постільничий
Українська[ред.]
Морфосинтаксичні ознаки[ред.]
Іменник.
відмінок | однина | множина |
---|---|---|
Н. | постільничий | постільничі |
Р. | постільничого | постільничих |
Д. | постільничому | постільничим |
З. | постільничого | постільничих |
Ор. | постільничим | постільничими |
М. | постільничому | постільничих |
Кл. | постільничий | постільничі |
по-стіль-ни-чий
Іменник, істота, чоловічий рід, прикметникова відміна (тип відмінювання 1a за класифікацією А. А. Залізняка).
Корінь: -постіль-; суфікси: -н-ич- ; закінчення: -ий
Вимова[ред.]
Семантичні властивості[ред.]
Значення[ред.]
- істор. у 15-17 ст. старовинна посада особи на придворній службі, в обов'язки якого входило стежити за чистотою, оздобленням й збереженням ліжка князя, короля або царя (залежно від назви голови держави ◆ Пісний і милостивий старець, книжник, перший постільничий - Олексій Тимофійович Лихачов. О. М. Толстой
Синоніми[ред.]
Антоніми[ред.]
Гіпероніми[ред.]
Гіпоніми[ред.]
Усталені словосполучення, фразеологізми[ред.]
Споріднені слова[ред.]
- зменш.-пестливі. форми:
- іменники:
- прикметники:
- дієслова:
- прислівники:
Етимологія[ред.]
Переклад[ред.]
Список перекладів | |
|