Українська
[ред.]

пра́г-не-ння

Іменник, неістота, середній рід, II відміна (тип відмінювання 2a за класифікацією А. А. Залізняка).

Корінь: -прагн-; суфікси: -е -нн; закінчення: -я.

cильне бажання, потяг до здійснення чого-небудь; хотіння. ^{[≈ 1]}^{[≠ 1]}^{[▲ 1]}^{[▼ 1]} ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).

Найтісніша спорідненість
дієслова: запра́гнути, пра́гнути

Від пра́гнути «сильно бажати, жадати» СУМ, Нед, пра́гнення, пра́гнущий «спраглий», прагню́чий «жадібний», прагню́щий «спраглий; той, що жадає (щось мати)» Куз, запрага́тися «бажатися, хотітися», спрагну́тися «забажатися» Нед, спра́га, спрагота́, спра́глий, спрагли́вий, спра́гнений, ст. прагнути (XVI ст.); — білор. пра́гнуць «мати спрагу; жадати; прагнути»; — очевидно, запозичення з польської мови; пол. pragnąć «прагнути, (заст.) мати спрагу», як і чеськ. prahnouti «сохнути, знемагати від спраги; жадати», словац. prahnuť, в.-луж. prahnyć «тс.», пов'язане з prażyć «смажити, пекти», пра́жити первісне значення слова, очевидно, було «висихати від спеки; пектися». — Brückner 434; Machek ESJČ 482. — Див. ще пра́жити.

Список перекладів

Українська[ред.]