Українська
[ред.]

при-йме́н-ник

Іменник, неістота, чоловічий рід, II відміна (тип відмінювання 3a за класифікацією А. А. Залізняка).

Префікс: при-; корінь: -ймен-; суфікси: -н -ник.

незмінне службове слово, що вказує на відношення керованого іменника, а також займенника і числівника до керуючого слова ^{[≈ 1]}^{[≠ 1]}^{[▲ 1]}^{[▼ 1]} ◆ Прийменники бувають прості або первісні (в, на, при, під, над і т, д,) і складені (попід, поміж, поза, з-під). Джерело — з наук. літ.. ◆ Зрозуміло, що не можуть виступати в ролі логічних центрів службові частини мови – прийменники й сполучники, які не мають самостійного значення, а служать для виявлення відношень та зв'язків між словами. Джерело — з навч. літ..

Найтісніша спорідненість
прикметники: прийменниковий

Від ??

Список перекладів
Англійська_en: preposition ^(en) Польська_pl: przyimek ^(pl) чол. Російська_ru: предлог ^(ru) чол.

Українська[ред.]