сполучення
Українська[ред.]
Морфосинтаксичні ознаки[ред.]
відмінок | однина | множина |
---|---|---|
Н. | сполу́чення | сполу́чення |
Р. | сполу́чення | сполу́чень |
Д. | сполу́ченню | сполу́ченням |
З. | сполу́чення | сполу́чення |
Ор. | сполу́ченням | сполу́ченнями |
М. | сполу́ченні сполу́ченню |
сполу́ченнях |
Кл. | сполу́чення | сполу́чення |
спо-лу́-че-ння
Іменник, неістота, середній рід, II відміна (тип відмінювання 2a за класифікацією А. А. Залізняка).
Корінь: -сполуч-; суфікси: -е-нн; закінчення: -я.
Вимова[ред.]
- МФА: [spoˈlut͡ʃenʲːɐ]
- прослухати вимову?, файл
- УФ: []
Семантичні властивості[ред.]
Значення[ред.]
- Дія за знач. сполучити, сполучати і сполучитися, сполучатися.
- зв’язок між віддаленими пунктами за допомогою яких-небудь засобів пересування; можливість зв'язку з ким-, чим-небудь.
◆ Паралельне сполучення. - рідк. те ж саме, що сполука 1).
◆ Реа́кція сполу́чення — хімічна реакція, внаслідок якої з атомів або молекул однієї, двох чи кількох речовин утворюються молекули одної нової речовини.
◆ Фразеологі́чне сполу́чення — стійке поєднання слів, що виступає в мові як єдиний неподільний і цілісний за значенням вислів.
Синоніми[ред.]
Антоніми[ред.]
Гіпероніми[ред.]
Гіпоніми[ред.]
Холоніми[ред.]
Мероніми[ред.]
Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми[ред.]
Прислів'я та приказки[ред.]
Споріднені слова[ред.]
Найтісніша спорідненість | |
|
Етимологія[ред.]
Переклад[ред.]
Список перекладів | |
Список перекладів | |
Список перекладів | |
Джерела[ред.]
- Словник УЛІФ: сполучення
- Сполучення // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
Категорії:
- Українська мова
- Українські іменники
- Українські лексеми
- Неістоти/uk
- Середній рід/uk
- Українські іменники, відмінювання 2a
- Середній рід
- Українські іменники, відмінювання 8*a
- Українські слова з суфіксом -е
- Українські слова з суфіксом -нн
- Українські слова морфемної будови слова R-s-s-f
- Озвучені на Вікісховищі
- Слова з 10 букв/uk
- Дія/uk