сполучення

Матеріал з Вікісловника
У Вікіпедії є стаття

Українська
[ред.]

Морфосинтаксичні ознаки[ред.]

відмінок однина множина
Н. сполу́чення сполу́чення
Р. сполу́чення сполу́чень
Д. сполу́ченню сполу́ченням
З. сполу́чення сполу́чення
Ор. сполу́ченням сполу́ченнями
М. сполу́ченні
сполу́ченню
сполу́ченнях
Кл. сполу́чення сполу́чення

спо-лу́-че-ння

Іменник, неістота, середній рід, II відміна (тип відмінювання 2a за класифікацією А. А. Залізняка).


Корінь: -сполуч-; суфікси: -нн; закінчення: .

Вимова[ред.]

Семантичні властивості[ред.]

Значення[ред.]

  1. Дія за знач. сполучити, сполучати і сполучитися, сполучатися.
  2. зв’язок між віддаленими пунктами за допомогою яких-небудь засобів пересування; можливість зв'язку з ким-, чим-небудь.
    ◆ Паралельне сполучення.
  3. рідк. те ж саме, що сполука 1).
    ◆ Реа́кція сполу́чення — хімічна реакція, внаслідок якої з атомів або молекул однієї, двох чи кількох речовин утворюються молекули одної нової речовини.
    ◆ Фразеологі́чне сполу́чення — стійке поєднання слів, що виступає в мові як єдиний неподільний і цілісний за значенням вислів.

Синоніми[ред.]

Антоніми[ред.]

Гіпероніми[ред.]

Гіпоніми[ред.]

Холоніми[ред.]

Мероніми[ред.]

Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми[ред.]

Прислів'я та приказки[ред.]

Споріднені слова[ред.]

Найтісніша спорідненість


Етимологія[ред.]

Від Шаблон:етимологія:лучити¹

Переклад[ред.]

Список перекладів
Список перекладів
Список перекладів

Джерела[ред.]