средоточие

Матеріал з Вікісловника

Російська
[ред.]

Морфосинтаксичні ознаки[ред.]

відмінок одн. мн.
Н. средото́чиие средото́чиия
Р. средото́чиия средото́чиий
Д. средото́чиию средото́чииям
З. средото́чиие средото́чиия
О. средото́чиием средото́чииями
П. средото́чиии средото́чииях

сре-до-то́-чи-е

Іменник, неістота, середній рід (тип відмінювання 7a за класифікацією А. А. Залізняка).

Корінь: -сред-; інтерфікс: -о-; корінь: -точ-; суфікс: ; закінчення: .

Вимова[ред.]

Семантичні властивості[ред.]

Значення[ред.]

  1. осереддя, осередок, [основний] центр. [≈ 1][≠ 1][▲ 1][▼ 1] ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).

[≈ 2][≠ 2][▲ 2][▼ 2] ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).

Синоніми

  1. ?
  2. ?

Антоніми

  1. ?
  2. ?

Гіпероніми

  1. ?
  2. ?

Гіпоніми

  1. ?
  2. ?

Холоніми[ред.]

Мероніми[ред.]

Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми[ред.]

Колокації[ред.]

Прислів'я та приказки[ред.]

Споріднені слова[ред.]

Найтісніша спорідненість

Етимологія[ред.]

Від ??


Джерела[ред.]

  • Російсько-Український академічний словник. Інститут мовознавства ім. О. О. Потебні, видавництво «Наукова думка», Київ, - 1969, Том 3, стор. 373
  • О. Ізюмов. Російсько-український словник. Книгоспілка, 1926