средоточие
Російська[ред.]
Морфосинтаксичні ознаки[ред.]
відмінок | одн. | мн. |
---|---|---|
Н. | средото́чиие | средото́чиия |
Р. | средото́чиия | средото́чиий |
Д. | средото́чиию | средото́чииям |
З. | средото́чиие | средото́чиия |
О. | средото́чиием | средото́чииями |
П. | средото́чиии | средото́чииях |
сре-до-то́-чи-е
Іменник, неістота, середній рід (тип відмінювання 7a за класифікацією А. А. Залізняка).
Корінь: -сред-; інтерфікс: -о-; корінь: -точ-; суфікс: -и; закінчення: -е.
Вимова[ред.]
- МФА: []
- прослухати вимову?, файл
- УФ: []
Семантичні властивості[ред.]
Значення[ред.]
- осереддя, осередок, [основний] центр. ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).
◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).
Синоніми
Антоніми
Гіпероніми
Гіпоніми
Холоніми[ред.]
Мероніми[ред.]
Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми[ред.]
Колокації[ред.]
Прислів'я та приказки[ред.]
Споріднені слова[ред.]
Найтісніша спорідненість | |
|
Етимологія[ред.]
Від ??
Джерела[ред.]
- Російсько-Український академічний словник. Інститут мовознавства ім. О. О. Потебні, видавництво «Наукова думка», Київ, - 1969, Том 3, стор. 373
- О. Ізюмов. Російсько-український словник. Книгоспілка, 1926