старослов'янський

Матеріал з Вікісловника
Перейти до: навігація, пошук

Українська[ред.]

Морфологічні та синтаксичні властивості[ред.]

відм. однина (чол. р.) однина (жін. р.) однина (сер. р.) множина
Н. старослов'я́нський старослов'я́нська старослов'я́нське старослов'я́нські
Р. старослов'я́нського старослов'я́нської старослов'я́нського старослов'я́нських
Д. старослов'я́нському старослов'я́нській старослов'я́нському старослов'я́нським
З. старослов'я́нського (іcт.)
старослов'я́нський (неіст.)
старослов'я́нську старослов'я́нське старослов'я́нських (іст.)
старослов'я́нські (неіст.)
О. старослов'я́нським старослов'я́нською старослов'я́нським старослов'я́нськими
М. старослов'я́нськім
старослов'я́нському
старослов'я́нській старослов'я́нськім
старослов'я́нському
старослов'я́нських

ста-ро-сло-в'·я́н-ськи·й

Прикметник, ад'єктивне відмінювання 1a.


Корінь: -стар-; корінь: -слов-

Вимова[ред.]

МФА: [ˌstɑ̽rɔ̝slɔ̝u̯ˈjɑnʲsʲkɪɪ̯]

Семантичні властивості[ред.]

Значення[ред.]

  1. Стосовний до літературно-писемної культури слов'ян епохи IX—XI ст., пов'язаний з нею. ◆ Перше застосування старослов'янської мови, як і винахід письма для неї, історичний переказ пов'язує з іменами двох староболгарських культурних діячів — Кирила та Мефодія. , «Історія української літератури в двох томах, т. I», 1954 р.


Усталені словосполучення, фразеологізми[ред.]

Споріднені слова[ред.]

Етимологія[ред.]

Похідне утворення від слов'яни, див.

Переклад[ред.]

Джерела[ред.]