старослов'янська мова

Матеріал з Вікісловника
Перейти до: навігація, пошук
Wikipedia-logo-uk.png
У Вікіпедії є стаття

Українська[ред.]

Тип та синтаксичні властивості[ред.]

ста-ро-сло-в'·я́н-ська мо́-ва

Усталене словосполучення (термін). Ужиток: як іменна група.

Вимова[ред.]

МФА: [ˌstɑ̽rɔ̝slɔ̝u̯ˈjɑnʲsʲkɑ̽ ˈmɔwɑ̽]

Семантичні властивості[ред.]

Значення[ред.]

  1. Давньоцерковнослов'янська мова, найдавніша літературна мова слов'ян; належить до південнослов'янських мов індоєвропейської сім'ї. ◆ Перше застосування старослов'янської мови, як і винахід письма для неї, історичний переказ пов'язує з іменами двох староболгарських культурних діячів — Кирила та Мефодія. , «Історія української літератури в двох томах, т. I», 1954 р.

Синоніми[ред.]

  1. староцерковнослов'янська мова, давньоболгарська, староболгарська, старомакедонська, старослов'янська, церковнослов'янська мова

Етимологія[ред.]

Похідне утворення від слов'яни, див., та мова, див.

Переклад[ред.]

Джерела[ред.]