термін

Матеріал з Вікісловника

Українська
[ред.]

Морфосинтаксичні ознаки[ред.]

відмінок однина множина обм. ч.
Н. те́рмін те́рміни те́рміни
Р. те́рміну те́рмінів те́рмінів
Д. те́рміну
те́рмінові
те́рмінам  —
З. те́рмін те́рміни те́рміни
Ор. те́рміном те́рмінами  —
М. те́рміні те́рмінах  —
Кл. те́рміне* те́рміни*  —

те́р-мін

Іменник, неістота, чоловічий рід, II відміна (парадигма відмінювання 1 О; тип відмінювання 1a за класифікацією А. А. Залізняка).

Корінь: -термін-


Вимова[ред.]

  • УФ: [те́рм'ін]

Семантичні властивості[ред.]

Значення[ред.]

I.

  1. Відтинок, проміжок часу, визначений, установлений для чого-небудь; строк. ◆ Не раніш як за два місяці я зможу прислати дещо на Ваші руки. Постараюся зробити це скоріше, але як крайній термін — визначаю два місяці. Михайло Коцюбинський, «Твори в трьох томах, т. III», 1956 р. ◆ [Р о м о д а н:] Я теж вважаю, що нараду треба відкласти… [Д р е м л ю г а:] На який термін? Олександр Корнійчук, «Драматичні твори в двох томах, т. II», 1955 р. ◆ Термін служби відпаяної [рентгенівської] трубки в нормальних умовах експлуатації становить близько тисячі годин. Г. П. Кушта, «Рентгенографія металів», 1959 р.
  2. Призначений, установлений момент, час виконання або настання чого-небудь. ◆ Пропустив я термін держання іспитів… Тепер мені доведеться… починати всі предмети з початку. Володимир Самійленко, «Твори в двох томах, т. II», 1958 р. ◆ — Мені здається, що ви собі вже занадто дозволяєте. Термін мого вінчання вирішуватиму я. Ірина Вільде, «Сестри Річинські», 1958 р.

II.

  1. Слово або словосполучення, що означає чітко окреслене спеціальне поняття якої-небудь галузі науки, техніки, мистецтва, суспільного життя тощо. ◆ Русин умер. Причини були дуже глибокі і висловлені [лікарями] дуже вченими термінами. Іван Франко, «Твори в двадцяти томах, т. II», 1950 р. ◆ У нас якось майже вийшов з ужитку термін словесність. Тим часом це дуже місткий і дуже точний термін. Іноді його нічим і не заміниш. От, наприклад, заголовок відомої праці Потебні: «Из записок по теории словесности». Як його перекладеш? Максим Рильський, «Твори в десяти томах, т. IX», 1962 р. ◆ Пожежу, висловлюючись пожежним терміном, локалізовано. Володимир Гжицький, «Чорне озеро», 1961 р.
  2. розм. Будь-яке слово, будь-який вислів. ◆ От не люблю сього терміну [терміна «бабська пакость»], але тут ніякий інший не підходить. Леся Українка, «Твори в п'яти томах, т. V», 1956 р. ◆ — Ви невихований. — Давайте не будемо вживати таких термінів. Вони мені нічого не говорять. Ірина Вільде, «Сестри Річинські», 1958 р. // Слово або вислів, що вживається в тому чи іншому середовищі, на певній території, людьми певного фаху. ◆ Ранком пишу не в хаті, а надворі, як тільки нема «хляпавки» (чудовий буковинський термін для дощу). Леся Українка, «Твори в п'яти томах, т. V», 1956 р. ◆ Пізніше спав обов'язок на нього // Корову пасти. Це не проста річ! // Хто знає термін «згедзкалась корова», // Хто чув страшні слова — «зайшла у шкоду»,… // Хто розуміє речі ці складні, // Той, пригадає свій дитячий вік // Не завжди ідилічними словами. Максим Рильський, «Твори в десяти томах, т. II», 1960 р.

Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми[ред.]

I.

  1. Річний (місячний і т. ін.) термін — відтинок часу, що дорівнює року (місяцеві, тощо). ◆ Павлик тільки-но відсидів тримісячний термін за першу книгу «Громадського друга». Петро Колесник, «Терен на шляху», 1959 р.
  2. На вказаний (певний і т. ін.) термін — у призначений, домовлений час; до визначеного, домовленого моменту. ◆ Дякую за запросини взяти уділ [участь] в ювілейному числі «Свободи». На вказаний термін постараюся вислати, що зможу. Михайло Коцюбинський, «Твори в трьох томах, т. III», 1956 р. ◆ Я вже понаписувала листи і мене ждуть і в Чернівцях і у Львові на певний термін. Леся Українка, «Твори в п'яти томах, т. V», 1956 р.

Споріднені слова[ред.]

Найтісніша спорідненість

Етимологія[ред.]

I.

II.

  • Запозичення зі середньолатинської мови; слат. terminus «слово зі строго визначеним науковим поняттям» походить від лат. terminus «пограничний (межовий) знак; закінчення, кінець, межа». — Акуленко 135—136; Вујаклија 945;

Переклад[ред.]

Список перекладів

Джерела[ред.]