тигр
Українська[ред.]
Морфосинтаксичні ознаки[ред.]
| відмінок | однина | множина |
|---|---|---|
| Н. | ти́гр | ти́гри |
| Р. | ти́гра | ти́грів |
| Д. | ти́гру ти́грові |
ти́грам |
| З. | ти́гра | ти́грів |
| Ор. | ти́гром | ти́грами |
| М. | ти́грі ти́грі |
ти́грах |
| Кл. | ти́гре | ти́гри |
тигр
Іменник, істота, чоловічий рід, II відміна (парадигма відмінювання 1 О; тип відмінювання 1a за класифікацією А. А. Залізняка).
Корінь: -тигр-.
Вимова[ред.]
- МФА: одн. [ˈtˈɪɣr], мн. [ˈtɪɣre]
прослухати вимову?, файл- УФ: [тигр]
Семантичні властивості[ред.]
Значення[ред.]
- зоол. великий хижий ссавець сімейства котячих роду пантер, оранжево-жовтої з чорними смугами забарвлення (Panthera tigris)
Синоніми[ред.]
Антоніми[ред.]
Гіпероніми[ред.]
Гіпоніми[ред.]
Усталені словосполучення, фразеологізми[ред.]
Споріднені слова[ред.]
| Найтісніша спорідненість | |
Етимологія[ред.]
Від д.-грец. τίγρις «тигр», із іранськ. (ср.: авест. tiɣri- «стріла», tiɣra- «гострий»). У низці європейських мов слово запозичень. через лат. tigris (Використані матеріали словника Online Etymology Dictionary Дугласа Гарпера.)}}
Переклад[ред.]
| тварина | |